Доторк. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

      – А я чув, що ти герой.

      – Хто тобі таке сказав?

      – Та ходять чутки. Ну, а це правда? І чи та штука могла розповсюдитися?

      На коротку мить запала тиша.

      – Слухай, Барні, я ж кажу: нічого такого, – озвався Праґер. – Невеликий розлив, про все подбали, це звична процедура. Реальна небезпека буде, якщо чутки розповсюдяться. Люди панікувати починають, коли чують слово «радіація». Повір мені на слово: усе чисто. Ніхто не постраждав, нічого з будівлі не розповсюдилося. Такі невеличкі випадки трапляються завжди, коли маєш справу з ізотопами. Ясно? Я тобі все завтра розповім.

      Карен запитально дивилася на нього, коли Барні повісив слухавку.

      – Герой?

      – Невелика аварія в будівлі відділу досліджень, – відповів Барні. Вирішив не згадувати про радіацію, боячись, що її уява все роздує й перекрутить. – Макс каже: нічого страшного. А тепер до важливих питань. Як щодо вечері? Я вмираю з голоду. Підемо кудись?

      – Я замовила трохи китайської їжі, – сказала Карен. – Чоу-мейн5, яєчні рулети й реберця-барбекю. Мартіні в холодильнику, вже змішане, а склянки в морозилці.

      Карен подивилася на нього вже м’якше. Під час медового місяця вони замикалися в мотельних кімнатах з китайською їжею та мартіні й проводили там п’яні пікніки. Барні знав, як сентиментально вона до цього ставиться, і розумів, що це пропозиція примирення. Пішов по напої й налив їм обом по склянці.

      – Вибач, маленька, – сказав він, дзенькаючи склянками на знак тосту. – За нас.

      – І ти мені вибач. За нас.

      Барні сів біля неї на ліжку й поцілував.

      – Що це ти робиш? – Вона його відштовхнула. – Ану накинь той рушник назад.

      – Ну що вже?

      – Тебе не я цікавлю. Ти просто затятий азартний гравець.

      – Ти про що?

      – Це все той годинник. Тебе цікавить лише рулетка на дітей. Не я.

      – Та ну тебе, це ж маячня. Я люблю тебе. Годинник з цим ніяк не пов’язаний.

      – А мені звідки знати?

      Він трохи подумав, тоді потягнувся та обернув годинник циферблатом до стіни.

      – Ти про який годинник? – сказав, роззираючись навколо. – Не бачу ніякого годинника.

      Карен писнула від задоволення.

      – Оце вже краще. Нема ніяких годинників і календарів. Нічого цього нема, коли ми разом.

      Барні потягнувся до неї, але вона знову його відштовхнула.

      – Ну а тепер що?

      – Їжа. Ти ж голодний.

      – Уже ні.

      – Тобі потрібно буде берегти сили.

      Він прикинувся шокованим.

      – Господи, що це в тебе на думці?

      Вона кинула в нього подушку, яку він обійняв.

      – О, кохана Міртл, моя дружина звела нас разом – кинула тебе в мої обійми.

      Карен запищала, відібрала в нього подушку й кинула її в інший бік кімнати.

      – А СКАЧАТЬ