Михайло Драй-Хмара. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ «Синтакса й лексика» автор дає таку примітку: «В цьому розділі ми не відмежовуємо русизмів від балканізмів, бо більшість синтаксичних явищ, зафіксованих у нашій пам’ятці, розвивалася і на південнослов’янському, і на східнослов’янському ґрунті. Очевидячки, явища ці мають спільне коріння у праслов’янській мові»[4].

      У «Загальних висновках» М. Драй-Хмара стверджує, що «Менські фрагменти XIV в. являють собою копію з церковнослов’янського апракоса, копію, в якій заховалися південнослов’янські та спільні східнослов’янські риси і в яку переписувачі-білоруси (їх було двоє) внесли особливості живої білоруської мови»[5].

      Наведена вище структура цієї унікальної мовознавчої праці демонструє глибокі знання вченого в галузі історії слов’янських мов і навіть їхніх діалектів. Щось подібне можна сказати і про інші наукові праці М. Драй-Хмари – монографію «Леся Українка. Життя й творчість» (К., 1926. – 156 с.), статті «Поема Лесі Українки “Віла-посестра” на тлі сербського та українського епосу» (1929) і «Бояриня» (вступна стаття до драматичної поеми Лесі Українки у виданні: Леся Українка. Твори. – К.: Книгоспілка, 1929. – Т. 8. – С. 87—109); статтю «Генеза Шевченкової поезії “У тієї Катерини хата на помості”» (1930).

      Особливий інтерес проявляв М. Драй-Хмара до білоруської літератури. Він переклав українською і написав широку передмову до збірки Максіма Багдановіча «Вінок» (К.: ДВУ. – 36 с.), писав про творчість Янки Купали. Серед перекладів із інших мов найбільше було перекладено з французької. Він планував навіть видати антологію французької поезії у власних перекладах. Про це свідчить і великий зшиток – рукописні списки деяких поезій французькою мовою, а поміж рядків – переклади українською. Цей зшиток – це невелика частина архіву М. Драй-Хмари, яка після його репресії зазнала поневірянь разом із родиною – дружиною Ніною Петрівною і донькою Оксаною по країнах Європи, доки опинилася аж за океаном, куди вони переїхали в післявоєнні роки. Лише 1989 року родина Драй-Хмари передала в Україну через заступника, а згодом директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Миколу Жулинського збережену нею найдорогоціннішу частину рукописів поета. Крім згаданого зшитка переважно з чернетками оригінальних творів і перекладів, Ніна Петрівна і Оксана Михайлівна подарували Україні щоденник 1920-х років і листи із заслання – літературні шедеври концтабірного зразка. Саме ці раритети дали можливість видати у 2012 і 2015 роках у видавництві «Наукова думка» об’ємні томи літературно-наукової спадщини.

      Перший постріл у Драй-Хмару пролунав 1928 року після публікації сонета «Лебеді» в альманасі «Літературний ярмарок» (1928. – Кн. 1. – С. 113). Заангажовані радянською ідеологією критики Б. Коваленко, М. Новицький і В. Коряк побачили в ньому пропаганду контрреволюційних ідей, ворожість диктатурі пролетаріату й соціалізму. Проте Микола Хвильовий по-іншому трактував цей твір: він побачив у ньому долю п’ятьох відомих українських поетів-неокласиків.

      У четвертій СКАЧАТЬ