Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ [27], розсіяну загальну чутливість, у яку, на думку медиків, роблять свій внесок усі системи й органи, вночі набирає сили, з посиленням впливу окремих компонентів цього відчуття, і стає потужним і осяжним джерелом виникнення образів у снах. Якщо це так, нам залишається лише дослідити правила, за якими органні подразники перетворюються на образи снів.

      Ми торкнулися теорії формування снів, якій віддають перевагу найавторитетніші медичні автори. Важкодоступна для пізнання темрява, «Moi splanchnique» [28], за визначенням Тісьє, в якій лежить ядро нашого єства, і морок, у якому формуються сни, надто добре пасують одне до одного, щоб не бути одне з одним пов’язаними. Ланцюжок міркувань, який уповажнює вегетативне органне відчуття на снотворчу роль, приваблює лікарів також можливістю об’єднати етіологію снів і душевних захворювань, з огляду на подібність у виявленні одних і других, адже відомо, що порушенням ценестезії та сигналів від внутрішніх органів надається істотне значення у розвитку психозів. Тому не дивно, що теорію соматичного походження снів незалежно обстоюють численні автори.

      На багатьох авторів вирішальний вплив справили міркування філософа Шопенгауера від 1851 року (Schopenhauer, 1862, 1, стор. 249 і далі). Картина світу складається у нас завдяки тому, що наш інтелект, сприймаючи зовнішні враження, перетворює їх на форми часу, простору та причинності. Подразники з внутрішніх органів, сигнали симпатичної нервової системи упродовж дня, щонайбільше неусвідомлено, впливають на наш гумор. Уночі ж, натомість, коли денні враження не заглушують ті, що надходять зсередини, ми здатні дослухатися до цих останніх – точнісінько, як уночі ми здатні почути дзюрчання джерельця, що вдень його заглушує гамір. Але як інтелект має реагувати на ці стимули? Він поширює на них свою специфічну функцію, перетворює подразники у просторово-часові образи, які підлягають принципам причинності, і таким чином народжуються сни. Шернер (Scherner, 1861) і після нього Фолкельт (Volkelt, 1875) намагалися проникнути у тісніші зв’язки між тілесними подразниками й образами снів, але до оцінки таких спроб ми візьмемося у розділі про теорії снів.

      У своєму надзвичайно послідовному дослідженні психіатр А. Краус (Krauss, 1859) простежив спільне походження снів, марення і маячних ідей від єдиного елемента, органічно обумовленого відчуття. Навряд чи знайдеться частина організму, яка не могла б стати вихідною точкою сну або маячні. Органічно обумовлені відчуття «можна розділити на два класи: перший включає загальне самопочуття (ценестезію), другий – специфічні відчуття, притаманні основним вегетативним системам організму, які ми розділили на п’ять груп: а) м’язова, б) дихальна, в) шлункова, г) статева і д) периферійна».

      Процес формування образів сновидіння на основі тілесних стимулів Краус змальовує так: пробуджене відчуття асоціюється з близьким уявленням з досвіду і з’єднується з відповідним образом, щодо чого, однак, свідомість поводиться інакше, ніж зазвичай – вона не зважає на відчуття, СКАЧАТЬ