Притулок пророцтв. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

      – Так.

      – Тому що він розбещував тебе, коли ти була маленькою, і ти, очевидно, почала про це згадувати.

      Рейвен кивнула.

      – Він…

      …стули пельку, рейвен…

      – І всім начхати на те, що з тобою відбувається.

      – Звідки ти знаєш?

      – Я тобі доведу, – Алексі вийшов і невдовзі повернувся, несучи в руках ноутбук. Поклацав мишкою. – Я завантажую пошуковик.

      – Що це таке?

      Звісно, Рейвен знала, що таке пошуковик, але погоджувалася із сестрою, що треба й далі вдавати дурну білявку.

      – Завдяки йому я можу переглядати пресу за будь-який день з якого завгодно куточка світу.

      …дозволь йому тебе повчити. чоловіки це люблять…

      – Це неймовірно! І що ти шукатимеш?

      – Статті в газетах за той день, коли ми звільнили лікарню. Побачимо, чи є комусь діло до твого зникнення.

      По спині Рейвен пройшов холодок. Мусить щось бути. Це ж новина.

      Алексі набрав: Рейвен Слейд.

      – Скільки ти вже в нас?

      Під столом вона провела пальцями по подряпинах у себе на руці.

      – Разом з сьогоднішнім дев’ять днів.

      – Поряд з твоїм іменем я ставлю дати, відколи ти в нас. Дивись, отут газети: «Нью-Йорк Таймс», «Дейлі Ньюз», «Інтернешнел Гералд Тріб’юн». Бачиш? Жодного слова. Якби вони переймалися, про тебе написали б у газетах.

      Рейвен раптом пройняв страх.

      – А місцева преса?

      Алексі додав кілька назв грецьких газет. Про її викрадення ані рядка. Алексі мав рацію. Нікому немає діла.

      – Тому тобі краще буде тут з нами. Розумієш?

      – Починаю.

      – Коли я ненароком застрелив Ясона Тедеску, він сказав: «Рейвен знає». Що він мав на увазі? Що ти такого знаєш?

      Рейвен похитала головою.

      – Уявлення не маю, що я знаю.

      Алексі встав з-за столу і підійшов до шафки над плитою. Рейвен не було видно, що він там робить.

      – Один з наших завжди тримає запас для себе, – він простяг їй кусник чорного шоколаду.

      Вона відкусила трішечки. Потім більший шматок, іще один. Відчула, як рот наповнюється солодкою слиною.

      …навіть краще, ніж золота зірка…

      Рейвен зіскочила зі стільця і обійняла Алексі.

      Він вп’явся очима у її ліву руку.

      – Де ти так подряпалася?

      – Так я веду відлік днів. Це мій особистий календар, – вона порахувала шрами. – Дев’ять подряпин за дев’ять днів.

      Алексі викрутив їй руку.

      – Щоб більше такого не робила. Я казатиму тобі, який день. І що робити. І коли їсти, і коли спати, і коли ходити в туалет. Щоб більше жодних подряпин.

      – Мені боляче.

      Алексі відпустив її руку і погладив по щоці.

      – Коли ти все добре зрозумієш, зможеш стати однією з нас.

      – Я зроблю все, що ти захочеш.

      – Добре. СКАЧАТЬ