Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя. Олег Говда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Тут Салах-Гірей трохи помовчав, немов ще раз зважував шанси, перш ніж оголосити рішення:

      – Я не хочу погрожувати, це не личить воїнам. Я – пропоную тобі, отамане, поєдинок. Або, як ви його ще називаєте – суд Божий. Давай, випробуємо долю, подивимось: хто кому миліший? Я – Аллахові, чи ти – своєму Христові?

      – Поєдинок? – Копито переглянувся з сільським отаманом і сказав: – Ну, що ж, гарний бій ще нікому не заважав.

      А які умови? І чому ми повинні тобі вірити, бек? Це я на випадок своєї перемоги цікавлюся. Ми ж не на бенкеті зустрілися? Той, хто може напасти вночі на мирних людей, не зобов’язаний дотримуватися кодексу лицарської честі.

      – Ти маєш рацію, отамане. Вовки ріжуть овець, коли захочуть і скільки хочуть. Але я ж не з бараном розмовляю. Ти теж воїн… Що ж до нічного нападу… козаки, перш ніж на наш авил3 напасти, в литаври і тулумбаси не б’ють! Тому можемо говорити на рівних. А щодо честі, то як ти думаєш: чому вам так легко вдалося звільнити бранців, і де в цей час були майже всі мої нукери?

      – Якщо розкажеш, буду знати.

      – Вони зібралися біля церкви, щоб подивитися на такий же поєдинок.

      – Ще один? – знову перезирнулися Копито з Кременем.

      – Щоб мені з цього місця не зійти, якщо то не побратим Куниці, як його – Степан Небаба, здається… – неголосно пробурмотів староста. – Більше нікому. Не священик же наш на герць став? Отець Василь чоловік міцний, сильний, але ж не воїн – слуга Божий.

      – Один із захисників храму запропонував вручити провидінню долю людей, що ховалися в церкві. Мій аталик прийняв його виклик…

      Салах-Гірей знову трохи помовчав.

      – Милість Аллаха покинула старого воїна, і вчитель загинув. Якщо отаман бажає, може послати когось глянути на дім Христа і на селян, що як і раніше приносить у ньому молитви Спасителеві, навіть не замкнувши дверей. Я почекаю. А потім ми продовжимо розмову…

      – У цьому немає потреби, шановний… – без роздумів відповів курінний отаман, а потім неголосно пояснив Кременеві: – Перевіряти, значить нанести йому смертельну образу. А навіщо нам його дратувати? Поки що мені його слова подобаються.

      – Що ж, я радий, що ми порозумілися в питаннях шляхетності і честі, – трохи бундючно, але з помітним полегшенням, промовив молодий татарин.

      – Я теж, – підтвердив Копито в перекладі Семена. – А тому давай перейдемо до обговорення умов поєдинку.

      – Умови прості, – Салах-Гірей не добирав слів, значить, усе обміркував заздалегідь. – Моя перемога – віддаєте обоз і худобу. Ясир не жадаю, бо розумію – на такі умови ви ніколи не пристанете. Твоя перемога – мої воїни йдуть геть.

      – Ти найкращий і найдосвідченіший боєць у чамбу-лі? – питання вихопилося і було перетлумачено раніше, ніж Терентій встиг подумати, що воно не дуже ввічливе. Особливо для вух молодика.

      – Кисмет… Ніхто не може бути впевнений: кращий він за інших чи гірший, поки не випробує планиду, – Салах-Гірей СКАЧАТЬ