Тричі не вмирати. Наречена. Олег Говда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так стомилася, що вже і влягтися зручніше не в змозі. Дивлячись на нього, запорожці тільки головами співчутливо похитали. Як, мовляв, лиха доля небораку заїздила…

      А ще за кілька хвилин і самі міцно та безтурботно поснули. Занадто безтурботно і надто міцно…

      Коли багаття погасло настільки, що жар в ньому ледь жеврів, Панько тихенько підвівся і підкрався до козаків.

      – Агов! Пане Лис! Пане Гарбуз! – покликав голосно. – Гей, козаки! Спите, чи що?!

      Але ті навіть не вухом не повели.

      Тоді Панько нахилився ближче, якусь мить прислухався до їх розміреного дихання, а потім смикнув рудого козака за плече.

      – Вставайте! Тривога! Татари!

      Але Лис і не думав прокидатися.

      Тоді плюгавий чоловічок щосили копнув запорожця під ребра і зло розсміявся, коли той, буркнувши щось невиразне, повернувся на інший бік.

      – І що, панове запорожці, славні воїни, чи до вподоби вам моє частування?.. Хе-хе-хе… Тепер будете спати, поки татари розпеченим залізом вас не розбудять. Бач, що придумали – зі мною жартувати. Один ховає всякий непотріб в сідло, інші – каверзні питання ставлять… – примовляючи все це, Пасічник гидливо, немов бруд, двома пальцями, кривлячись і сопучи, як від зубного болю, стягнув з себе хрестик і знову запхав його в кисет.

      – Ось так значно краще… – зітхнув полегшено і потер шию. – Ф-фу, немов тисяча оскаженілих блощиць покусала… Думав, не витримаю. Ну, ви спіть, спіть. А я піду, гляну, як там ваш товариш?.. Сподіваюся, йому мій тютюн теж сподобався.

      Панько неспішно вибрався на вершину кургану, озирнувся і, вже не криючись, зареготав на повний голос. Остап Байбуз теж міцно спав, одурманений сонним зіллям, яким Панько щедро приправив тютюн.

      Один лише Пайда шкірив ікла на чорта і тихо гарчав. Він би залюбки роздер на шматки це неприємне і смердюче створіння, але господар не віддавав такого наказу, а гепард ніколи б не посмів нападати на людину на власний розсуд. Незважаючи на всі недобрі флюїди, які звір відчував не гірше, ніж стійкий запах гнилості.

      – Що витріщився? – плюнув у сторону гепарда Панько. – Хочеш сказати, що у тебе розуму більше, ніж у всіх господарів, разом узятих? Цілком можливо. І що з того? Все одно ти нічим їм не допоможеш… Скоро через брід переправляться татари Салах-Гірея і пов’яжуть козаків. Тільки, чого це я з тобою час марную? – схаменувся біс. – Зовсім здичавів, зі звіром, як з людиною розмовляти почав. Мабуть, і справді пора десь свій куток заводити. Хоч трохи в людській подобі пожити, а то – зовсім як нежить стану. А може, й справді, пасіку завести? Пасіка Рудого Панька – кращий мед на все Дике Поле! Га-га-га… А ще краще придорожню корчму відкрити? От виконаю завдання, обов’язково відпрошуся років на двісті у… – Нечистий забобонно кинув погляд собі за спину і смачно сплюнув через ліве плече. – Розмріявся… Милість заслужити треба. І хоч на цей раз наче все обміркував як слід, раптом знову конфуз трапиться? Добре, хоч стало розуму подивитися СКАЧАТЬ