Тричі не вмирати. Наречена. Олег Говда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ всіх наметів і кибиток глашатай прокричав, що того, хто знайде заховану козаком Тимофієм Куницею священну реліквію, котру шайтан викрав у Аллаха і подарував ґяурам, султан обсипле золотом і назве єдинокровним братом.

      – Оце молодці, бусурмани голомозі. Бачили, як справу повернули? – захоплено прицмокнув Орлов. – А нашим боярам аби таємницю зберегти… Замість того, щоб усім світом шукати подаровану православному люду святиню.

      – Думаєте, чому в цьому році по ясир йде не два-три стійбища, як зазвичай, а майже вся Кримська орда зрушила зі своїх кочовищ? – продовжила дівчина. – Триста тисяч шабель! А з ними п’ятдесят тисяч добірних сипаїв і яничар з Високої Порти. Кращих воїнів Сонцеликого султана… Така сила в лічені дні змете всі козацькі заслони, перемеле в прах будь-яке військо, тим паче – нашвидкуруч зібране ополчення ляхів, а потім – стрімкі півсотні розлетяться по всьому краю – і селище за селищем, хату за хатою перетрусять і обшукають кожен закуток. Чи знайдуть реліквію чи ні – не знаю, але в тому, що в тутешніх місцях не залишиться жодної живої душі, окрім тих, що будуть у сирівцях, можна не сумніватися.

      – О-хо-хо… – зітхнув Куниця. – Невеселу картину ти намалювала, Галлія. Не знаю навіть спасибі тобі сказати, чи відразу голову зрубати…

      – Роби як знаєш, але подумай ось над чим… – гаряче зашепотіла дівчина, пожираючи козака величезними очима. – Ти можеш врятувати свій народ, пане отаман! Віддай знахідку султанові, і всі залишаться живі! Султан стане тобі кревним братом, а твоя батьківщина – частиною благословенної Порти. І більше ніхто і ніколи не потривожить мирний сон підданих великого султана.

      – Ач, як гарно співає, пташка… – похмуро глипнув на неї Василь. – Та тільки, будь на те воля небес, архістратиг Михаїл не став би вручати прапор козакові, а віддав би його відразу котромусь вашому мурзі. Ні, не бувати тому, щоб православна святиня з доброї волі бусурманам дісталася.

      – Ти не поспішай настільки гучними словами кидатися, опричнику, – несхвально покивав Степан. – Що нам відомо про Божий промисел? А може, він у тому і полягає, щоб нас навіки з Ордою замирити? Сам-то, що думаєш, отамане?

      – Та не схоже, якось… – хмикнув Куниця. – На Божу волю. Надто хитромудро… І ціна висока…

      – Висока?! – вигукнув Небаба. – Зберегти сотні тисяч життів і свободу цілому краю в обмін на шмат матерії, хоч і небесної, ти називаєш високою ціною?

      – У тому-то і весь хосен, брате… – почухав потилицю відьмак. – Дядько Іцхак, мій тесть, легко пояснив би тобі таку просту річ, що якщо існує хтось, готовий відразу заплатити названу ціну, то напевно твій товар коштує набагато дорожче. А значить – варто його притримати до найближчого ярмарку, коли всі покупці з’їдуться…

      – Гм… Розумно. Ось тільки не перемудрувати б.

      – Не перемудруємо… І взагалі, ми ще навіть не знаємо, що в кульбаку заховано, а вже мелемо сім верст до небес та всі лісом… Мало не побилися. Галлія, розпорюй підкладку! Тільки гляди, не зіпсуй річ. Не забувай, СКАЧАТЬ