Шопоголік на Мангеттені. Софи Кинселла

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у своїх нових оранжевих босоніжках, бо підбори занадто високі й тонкі“.

      Він підіймає брови, і я відчуваю, що злегка зашарілася.

      – Це моє взуття для кермування, – бурмочу я, перелазячи на пасажирське сидіння. – І воно в мене вже давно.

      Я лізу в сумочку по пилочку для нігтів, а Люк сідає за кермо, нахиляється й цілує мене.

      – Хай там як, дякую, що трохи звільнила мене від клопоту, – каже він. – Упевнений, це зменшить ризик перевтоми на дорозі.

      – Ну й чудово! – вигукую я, беручись до нігтів. – Тобі треба берегти силу для довгих прогулянок сільськими дорогами, які чекають на нас завтра.

      Западає тиша, і за мить я підводжу очі.

      – Так, – каже Люк і більше не всміхається. – Бекі… мені треба з тобою поговорити про завтра, – він замовкає, і я дивлюся на нього, відчуваючи, що й моя усмішка вже не така широка.

      – Що сталося? – питаю я, стримуючи хвилювання.

      Залягає мовчанка, потім Люк глибоко зітхає.

      – Тут таке… З’явилася можливість для бізнесу, з якої я дуже хотів би… скористатися. Приїхав дехто з Америки, з ким мені треба переговорити. Терміново.

      – Ой, – кажу я невпевнено. – Ну гаразд. Якщо ти телефоном…

      – Не телефоном, – дивиться він мені в очі. – Я призначив на завтра зустріч.

      – На завтра? – повторюю я і коротко гигикаю. – Однак ти не можеш улаштувати зустріч. Ми ж будемо в готелі.

      – Як і ті, з ким мені треба погомоніти, – каже Люк. – Я їх туди запросив.

      Я приголомшено дивлюся на нього.

      – Ти запросив своїх бізнесменів у нашу відпустку?

      – Тільки на зустріч, – пояснює Люк. – Решту часу ми будемо тільки вдвох.

      – І довго триватиме ця зустріч? – вигукую я. – Можеш не відповідати! Увесь день.

      Я просто повірити не можу. Після того, як я стільки чекала, раділа, складала речі…

      – Бекі, усе не так вже й погано…

      – Ти обіцяв знайти вільний час! Говорив, що ми чудово, романтично відпочинемо разом.

      – Ми чудово, романтично відпочинемо разом.

      – З усіма твоїми друзями-бізнесменами? З усіма твоїми жахливими партнерами? Налагоджуючи ділові стосунки, як… як схиблені психи?!

      – Вони не будуть налагоджувати стосунків з нами, – мовить Люк з усмішкою. – Бекі…

      Він тягнеться до моєї руки, але я її відсмикую.

      – Чесно кажучи, я взагалі не розумію, навіщо мені туди їхати, якщо це все просто твоя ділова подорож, – випалюю я, почуваючись жалюгідно. – Я могла б з таким самим успіхом залишитися вдома. А проте… – я відчиняю дверцята автомобіля. – Я, мабуть, піду додому просто зараз. Викличу таксі зі студії.

      Я грюкаю дверцятами і йду вулицею, підбори клементинових сандаль цокають по гарячому тротуару. Вже майже коло воріт студії я чую Люків голос – такий гучний, що кілька перехожих озираються на нас.

      – Бекі! Почекай!

      Я зупиняюсь, СКАЧАТЬ