Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Боротьба за дитину - Франсуаза Дольто страница 27

СКАЧАТЬ ув’язнення як наслідок приватизації житла процвітало тоді, коли кордони ще були відкриті. Тож гидкі каченята з порядних родин, де вони почувалися маргіналами, переповнені своїм лібідо, їхали до колоній, до невивчених країн. Не всім було до вподоби в ім’я безпеки постійно притамовувати власні бажання. Ці люди вирушали на пошуки пригод або, залишившись удома, переступали закон; тоді їх позбувалися, висилаючи до Америки або Ґвіани. Долаючи випробування, ризикуючи, роблячи винаходи, вони розселялися по світу. Ким були ці правопорушники? Спершу – такими само людьми, що і їхні сусіди, просто їхнє лібідо не вкладалося в межі норми.

      Що спричиняє появу дітей, які порушують закон, або дітей-дебілів? Вони або були травмовані в ранньому віці, або генетично наділені такими потребами й бажаннями, що їхня особистість не вписується у встановлені рамки. Тоді вони й починають хитрувати, обманювати, і від них так чи інакше позбавляються… або вони самі позбавляються від рутини й примусу, вирушаючи на пошуки пригод. Завжди були війни, де потрібні найманці, що готові ризикувати життям… Або ж вони відпливали на човні до невідомих країв тощо. Якби не було цієї приватизації, не було б, можливо, і великих мандрівників, емігрантів, що вирушали до Нового Світу… Сьогодні ми живемо в зовсім іншому суспільстві, кордони якого зачинені. Ким стають ті, хто не улягає кодексу обов’язкової безпеки? Це серйозна проблема, і саме з цієї причини люди намагаються менше народжувати. Вони зіштовхуються з блокуванням. Упираються в цю перепону. Кажуть собі: «Е, ні… заводити багато дітей означає наражатися на доволі незабезпечене, ненадійне існування». Але насправді все не так: що більше дітей, то більше можливостей жити інакше… Саме це могло б змінити суспільство.

      Держави замкнені на собі, колоніальної експансії більше немає; іноземний легіон уже не той, що був раніше. Каторга скасована, в’язниці переповнені, і люди справедливо бояться будувати нові тюрми й відчиняти вже перенаселені. Навіть у ті, що вже є, розміщують дуже неохоче: невільники коштують недешево. Оскільки чистилища більше немає, бо нікого не посилають до пекла, замкнені суспільства стають вибухонебезпечними. Ті, хто не погоджується ставати слухняною копією, більше не можуть вирватися на волю, а маргінали, вигнані звідусіль, приречені на образливу бездіяльність. Саме тому люди по всьому світу різко регресують у бік мальтузіанського мислення23. Звідси випливає політика обмеження народжуваності й посилена нормалізація тих, кому вдається народитися або хто збирається народитися. Від них дедалі настійніше вимагають, щоб вони підкорилися загальному кодексу.

      Раніше в суспільстві формували солідарність «касти». Це було, так би мовити, об’єднання побратимів у якомусь ремеслі, незалежно від класу, до якого вони належали. На війні браталися рядові й офіцери. Нині ця потреба в одностайності перейшла в інший вимір. Люди віднаходять солідарність лише у вимогах, коли домагаються права на задоволення своїх потреб і бажань. СКАЧАТЬ