Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за батьківський стіл. Дитина не їла в той самий час, що й батьки. Вона сідала за стіл у товаристві «мадемуазель», гувернантки, яка керувала трапезою, найчастіше розділяючи її з малечею й навчаючи малюків добрих манер. Сидіти треба рівно, руки мають бути на столі, але в жодному разі не лікті, виделка – у лівиці, ніж – у правиці, і слід їх тримати делікатно, у бік тарілки. Ніколи не можна жувати з роззявленим ротом і тому подібне.

      Із цим подвійним ув’язненням – родинним і шкільним – простір, яким володіє дитина в місті, дедалі звужується. А те, що їй залишається, теж опиняється під замком, обставлене застережними сигналами, позначене заборонами.

      Дорогою до школи сільські діти зберігали за собою деяку свободу ініціативи, вони зустрічали різних людей, вигадували собі ігри. А тепер їх забирає шкільний автобус, позбавляючи будь-яких контактів із природою та життям дорослих. Шлях скорочується до маршруту, яким їх доправляє автобус. Більше жодних відхилень, жодних випадкових зустрічей. Матері забирають своїх чад у машині або ж автобус їх транспортує, мов рекомендовані бандеролі. Дитина-пакунок більше не має часу ні поспостерігати, ні повитріщатися.

      На нещодавній конференції, присвяченій недолікам шкільної освіти, деякі учителі констатували, що їм краще вдається заволодіти увагою учнів із сільської місцевості, ніж міських. Вони помітили, що в селах, де немає такого скупчення дітей, рівень концентрації уваги в класі набагато вищий. Шлях до школи пішки дозволяє дітям побачити навколишній світ: у цьому світі є і холод, і спека, і вітер, і сніг, і дощ; можна відчути під ногами ґрунт, який дуже твердий, чи розмоклий і брудний, а чи, навпаки, сухий, не кажучи вже про птахів, тварин, шуми природи, струмки тощо. Це дозволяє дітям краще збагнути сенс речей, як-от, наприклад, чому слід вдягати той чи той одяг, що захищає від негоди; звідси вони надають більшого значення словам, які їм адресують учителі. Вони хочуть навчитися, більше поважають книжки. У місті книжки дітям купують батьки, тому діти їх не надто цінують. У селі діти, коли приходять до класу, стомлені фізично, але на інтелектуальному рівні вони більш сприйнятливі й хочуть досягти успіху в соціальному сенсі, а тому працюватимуть більше.

      До речі, те саме стосується дітей, які протягом місяця навчаються на виїзді в горах узимку (так звана «снігова школа»). Загалом викладачі досягають чудових результатів. На природі учні піддають своє тіло різним випробовуванням, у них є простір, де вони відчувають відповідальність за самих себе, а тому, коли вони повертаються до класу, їхній розум стає уважнішим, бо вони вже залучили всі моторні ресурси. Навіть більше, щовечора їм не потрібно повертатися до свого морального статусу дитини: «розкажи мамі», «розкажи татові», звітувати, що вони зробили. У селі, де розташована їхня «снігова школа», вони справді автономні й не зобов’язані доповідати батькам увечері про свої пригоди. Немовби батьки тільки й живуть тим, що вислуховують СКАЧАТЬ