Червоний Дракон. Томас Харрис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ обходимо всіх, хто був у цьому районі минулого тижня. Це дуже важливо, містере Парсонз. Постарайтесь пригадати.

      – То ви дійсно прийшли через те вбивство. Іще нікого не заарештували, так?

      – Ні.

      – Я цієї ночі дивився надвір, так протягом п’ятнадцяти хвилин не проїхало жодної патрульної машини. Справжній жах – те, що трапилося з Лідсами. Дружина мало не здуріла. Цікаво, хто купить їхній будинок. Пару днів тому бачив, як до нього приглядаються якісь ніґери. Знаєте, я кілька разів був говорив із Лідсом щодо їхніх дітей, але загалом нормальна була родина. Звісно, він не хотів прислухатися до моїх порад із приводу моріжка. Міністерство сільського господарства випускає пречудові брошурки про боротьбу з бур’янами. Зрештою, я просто поклав їх у поштову скриньку Лідсів. Чесне слово, коли він косив моріжок, то від дикої цибулі дихати було нічим.

      – Містере Парсонз, коли саме ви бачили того чоловіка на алеї? – спитав Спрінґфілд.

      – Точно не скажу, я все намагався пригадати.

      – Не пам’ятаєте, який то був час доби? Ранок? День? Вечір?

      – Часи доби я знаю, не треба мені їх перераховувати. Може, після обіду. Не пам’ятаю.

      Спрінґфілд потер потилицю.

      – Перепрошую, містере Парсонз, проте я маю точно знати, як усе відбувалося. Ми не могли би пройти до вас на кухню, аби ви показали, з якого саме місця його побачили?

      – Спершу покажіть посвідчення. Обидва.

      У будинку – тиша, блискучі поверхні, застояне повітря. Чистота. Чистота. Відчайдушний порядок літньої пари, що бачить, як життя поступово втрачає різкість.

      Ґрем шкодував, що не може зачекати надворі. Він був певен, що в тих шухлядах лежить відполіроване столове срібло з яєчним жовтком між зубцями виделок.

      «Припини й берися за цього старого бздуна».

      Крізь вікно над кухонною мийкою добре проглядалося заднє подвір’я.

      – Ось. Задоволені? – спитав Парсонз. – Звідси можна розгледіти те місце. Я з ним не розмовляв і не пам’ятаю, який він був із себе. Якщо це все, то в мене багато роботи.

      Уперше заговорив Ґрем:

      – Ви сказали, що пішли по халат, а коли повернулися, то він уже зник. То ви були роздягнені?

      – Так.

      – Удень, по обіді? Вам нездужалося, містере Парсонз?

      – Що я роблю в себе вдома – то моя справа. Захочу, так узагалі вдягну костюм кенгуру. Чого ви не шукаєте того вбивцю? Бо тут, мабуть, прохолодніше?

      – Як я розумію, ви на пенсії, містере Парсонз, тож не має значення, одягаєтеся ви щодня чи ні. Здебільшого ви не носите одягу, так?

      На скронях у Парсонза повиступали вени.

      – Тільки те, що я на пенсії, ще не означає, що я щодня не одягаюся та не займаюся хатніми справами. Просто мені стало спекотно, тож я пішов у будинок прийняти душ. Я працював. Мульчував і до обіду вже виконав денну норму, а це більше, ніж ви за сьогодні встигнете.

      – Ви що робили?

      – Мульчував.

      – У який день тижня ви мульчували?

      – У СКАЧАТЬ