Янголи і демони. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      – Підробка?! – Ленґдон здивовано витріщився на нього. – Та ви подивіться на цю симетрію! Ви, як ніхто, мали б усвідомлювати автентичність…

      – Автентичність – це саме те, чого тут бракує! Можливо, міс Ветра вам не розповіла, що науковці ЦЕРНу десятиліттями критикують політику Ватикану. Вони постійно чіпляються до нас із вимогами, щоб ми спростували біблійну теорію настання світу, щоб формально вибачилися за Галілея й Коперника, щоб припинили засуджувати небезпечні й аморальні дослідження. Що для вас більше схоже на правду: те, що сатанинський культ чотирьохсотрічної давнини ожив і заволодів зброєю масового знищення, чи те, що якийсь жартівник у ЦЕРНі намагається зірвати священний ватиканський обряд за допомогою блискуче виконаної підробки?

      – Це фотографія мого батька, – сказала Вітторія голосом, що аж бринів від гніву. – Його вбили. Думаєте, я б так жартувала?

      – Не знаю, міс Ветро. Але знаю інше: я не заб’ю на сполох, доки не дістану пояснення, яке лунатиме переконливо. Мій обов’язок – бути пильним і обережним… щоб духовні справи тут творилися з чистим розумом. А надто сьогодні.

      – Принаймні відкладіть конклав, – сказав Ленґдон.

      – Відкласти? – здивувався Оліветті. – Яка самовпевненість! Конклав – це вам не бейсбольний матч, який можна відкласти через дощ. Це священна процедура з суворим регламентом. Що з того, що мільярд католиків у всьому світі чекають на лідера! Що з того, що під каплицею зібралися журналісти! Правила проведення цього заходу священні й не підлягають змінам. З 1179 року конклави відбувалися, незважаючи на землетруси, голод і навіть чуму. Затямте: конклав аж ніяк не відкладуть через убивство якогось науковця і краплю бозна-чого.

      – Відведіть мене до того, хто тут головний, – зажадала Вітторія.

      – Він перед вами, – спалахнув Оліветті.

      – Ні, – заперечила Вітторія. – До когось із духовенства.

      В Оліветті на чолі набрякли вени.

      – Духовенства тут зараз немає. За винятком швейцарських гвардійців, цієї миті у Ватикані перебуває тільки колегія кардиналів. А вони зібралися в Сікстинській капелі.

      – А куди подівся камерарій? – спокійно поцікавився Ленґдон.

      – Хто?

      – Камерарій покійного папи. – Ленґдон упевнено повторив це слово, відчайдушно сподіваючись, що пам’ять його не зраджує. Колись він начебто читав про дивне правило стосовно переходу верховної влади у Ватикані після смерті папи. Якщо Ленґдон не помилявся, то в період між смертю одного папи й обранням іншого уся влада в державі тимчасово переходить до особистого помічника покійного папи – його камерарія – простого клерка, який має наглядати за конклавом, доки кардинали не оберуть нового понтифіка. – Наскільки я розумію, зараз головний тут – камерарій.

      – Il camerlengo? – сердито перепитав Оліветті. – Камерарій – простий священик. Це слуга покійного папи.

      – Але він тут. І ви йому підпорядковуєтесь.

СКАЧАТЬ