Янголи і демони. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ обговорюєте зі своїми студентами проблеми віри.

      – Безперервно.

      – І, здається мені, завжди постаєте в ролі адвоката диявола? Весь час підливаєте оливи до вогню?

      – Ви, мабуть, теж викладачка, – усміхнувся Ленґдон.

      – Ні, але я вчилася в майстра. Мій батько міг обстоювати обидві сторони стрічки Мьобіуса.

      Ленґдон розсміявся, уявивши хитромудру фігуру, яку називають стрічкою Мьобіуса, – перекручену смужку паперу зі склеєними докупи кінцями, яка насправді має лише одну сторону. Уперше Ленґдон бачив цю однобоку конструкцію на гравюрах Ешера.

      – Можна вас про щось запитати, міс Ветро?

      – Називайте мене Вітторією. Від міс Ветри я почуваюся старою.

      Він подумки зітхнув, раптом відчувши власний вік.

      – Вітторіє, мене звуть Роберт.

      – Ви хотіли щось запитати.

      – Так. Як науковець і донька католицького священика, що ви самі думаєте про релігію?

      Вітторія замислилась, відкинула з очей пасмо волосся.

      – Релігія – це як мова або одяг. Ми тяжіємо до тих традицій, у яких нас виховали. Хоч урешті-решт усі проголошуємо те саме. Що життя має сенс. Що ми вдячні тій силі, яка нас створила.

      Таке трактування Ленґдона заінтригувало.

      – То ви стверджуєте, що релігія залежить тільки від місця народження?

      – Хіба це не очевидно? Подивіться на зони поширення різних релігій у світі.

      – Отже, віра – це випадковість?

      – Не думаю. Віра універсальна. Випадкові тільки способи її інтерпретації. Хтось із нас молиться Ісусові, хтось вирушає до Мекки, а хтось досліджує субатомні частинки. Так чи інакше, усі ми шукаємо істини – тієї, що більша від нас.

      Ленґдон хотів би, щоб його студенти вміли висловлюватися так само чітко. Та що там студенти! Він і сам був би не проти висловлюватися так само чітко.

      – А як же Бог? – запитав він. – Ви вірите в Бога?

      Вітторія довго мовчала.

      – Наука каже мені, що Бог мусить існувати. Мій розум каже, що я ніколи не зрозумію Бога. А серце каже, що я й не повинна розуміти.

      Коротко і ясно, подумав Ленґдон.

      – Отже, ви вірите, що Бог існує, але ми ніколи Його не зрозуміємо.

      – Її, – усміхнувшись, уточнила вона. – Ваші корінні американці мали рацію.

      – Матінка Земля, – хмикнув Ленґдон.

      – Гея. Планета – це організм. Усі ми – клітини, що мають різне призначення. І, однак, усі ми пов’язані. Служимо одне одному. Служимо цілому.

      Дивлячись на неї, Ленґдон відчув, як у нього в душі щось ворухнулось. Щось, чого він не відчував уже довгий час. У її очах була заворожлива ясність… а в голосі дивовижна чистота. Він був зачарований.

      – Містере Ленґдон, дозвольте запитати вас іще щось.

      – Роберт, – нагадав він. Від містера Ленґдона я почуваюся СКАЧАТЬ