Янголи і демони. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      Довідка

      У найбільшій у світі науково-дослідній установі – Швейцарському центрі ядерних досліджень (ЦЕРН1) – недавно було створено перші частинки антиматерії. Антиматерія ідентична з матерією за винятком того, що складається з частинок, чиї електричні заряди протилежні зарядам частинок звичайної матерії.

      Антиматерія – найпотужніше з усіх відомих людині джерел енергії. Вона вивільняє енергію зі стовідсотковою ефективністю (коефіцієнт корисної дії ядерного поділу – півтора відсотка). Антиматерія не забруднює й не опромінює довкілля, і лише кілька грамів її могли б живити енергією місто Нью-Йорк цілу добу.

      Проте є одне «але»…

      Антиматерія дуже нестабільна. Вона вибухає від контакту з чим завгодно… навіть із повітрям. Один грам антиматерії містить стільки ж енергії, скільки й двадцятикілотонна атомна бомба – така, яку скинули на Хіросіму.

      Донедавна антиматерію створювали тільки в дуже малих кількостях (по кілька атомів одночасно). Однак із новим сповільнювачем антипротонів ЦЕРН зробив якісний прорив у цій сфері – новий пристрій обіцяє продукувати антиматерію у значно більших обсягах.

      Тривожить одне: невідомо, чи ця надзвичайно нестабільна субстанція врятує світ, чи за її допомогою буде створено найсмертоноснішу зброю у світі?

      Примітка автора

      Усі твори мистецтва, надгробки, підземні ходи й архітектурні споруди в Римі, що згадані в цій книжці, насправді існують, їхнє місцеперебування теж відповідає дійсності. Їх і сьогодні можна побачити у зазначених місцях.

      Братство ілюмінатів теж не вигадане.

      Пролог

      Фізик Леонардо Ветра почув запах паленого м’яса і зрозумів, що це горить його власне тіло. Із жахом дивився він на темну постать, що нависла над ним.

      – Чого вам треба?

      – La chiave! – відповів різкий голос. – Пароль!

      – Але… я не…

      Нападник сильніше притиснув білий розпечений предмет Ветрі до грудей. Зашкварчала, обвуглюючись, шкіра.

      – Пароля немає! – скрикнув Ветра, корчачись від несамовитого болю. Він відчув, що впадає в забуття.

      Незнайомець ледь помітно посміхнувся.

      – Ne avevo paura. Цього я й боявся.

      Ветра з усіх сил намагався не зомліти, але свідомість невблаганно огортала темрява. Втішало одне: нападник у жодному разі не дістане того, по що прийшов. Однак за мить той витягнув ножа й підніс його Ветрі до обличчя. Лезо блиснуло перед самими очима.

      – На милість Бога! – закричав Ветра. Але було запізно.

      1

      Із вершечка великої піраміди в Ґізі до нього сміється й гукає якась молода жінка.

      – Роберте, швидше! Я так і знала, що треба було пошукати собі молодшого чоловіка! – Її усмішка зачаровує.

      Він намагається не відставати, але ноги немов налиті свинцем.

      – Зачекай, – благає він. – Будь ласка…

      Він видирається нагору, в очах темніє. У вухах дзвенить. Я мушу її наздогнати! Знову підводить голову, але жінки уже немає. На її місці стоїть і дивиться на нього, презирливо скрививши губи, якийсь дідуган із гнилими зубами. Не тямлячи себе з горя, він кричить страшним криком, що безліч разів відлунює в пустелі.

      Здригнувшись, Роберт Ленґдон прокинувся. На тумбочці біля ліжка дзвонив телефон. Збентежений, він узяв слухавку.

      – Алло?

      – Мені потрібний Роберт Ленґдон, – сказав чоловічий голос.

      Ленґдон сів на ліжку і спробував зібратися з думками.

      – Я і є… Роберт Ленґдон. – Він глянув на цифровий годинник, що світився в темряві. 5:18.

      – Мені треба негайно з вами зустрітись.

      – А хто ви?

      – Мене звати Максиміліан Колер. Я фізик, спеціалізуюся на елементарних частинках.

      – Хто? – Ленґдон не міг нічого второпати. – Ви впевнені, що я саме той Ленґдон, який вам потрібний?

      – Ви професор релігійної символіки в Гарвардському університеті. Ви написали три книжки на цю тему і…

      – Вам СКАЧАТЬ