Та сама я. Джоджо Мойес

Чтение книги онлайн.

      – Привіт, Ашоку. Як справи?

      Натан котив мої валізи мармуровим вестибюлем, а я роздивлялася чорно-білу плитку під ногами та латунні поруччя, намагаючись не спіткнутися та прислухаючись до власних кроків, що розходилися луною в просторій кімнаті. Це нагадало мені вхід до величезного і трохи старовинного готелю: ліфт із полірованої латуні, червоно-золоті ліврейні килими, дещо похмура стійка рецепції. У повітрі пахло бджолиним воском, відполірованим взуттям та грішми.

      – Усе гаразд, друже. А це хто?

      – Це Луїза. Вона працюватиме на місіс Ґ.

      Портьє у формі підвівся з-за свого столу і простягнув мені руку. В нього була широка усмішка, а його очі, здавалося, бачили все на світі.

      – Приємно познайомитись, Ашоку.

      – Британка! У мене є двоюрідний брат у Лондоні. У Кройдовні. Ви знаєте Кройдовн? Ви живете десь поблизу? Він такий великий хлопець, може, ви зустрічалися?

      – Я не була в Кройдоні, – відповіла я. І додала, побачивши, як згасла його усмішка: – Але обов’язково його навідаю, коли наступного разу буду в тих краях.

      – Луїзо, ласкаво просимо до Лавері. Якщо вам щось знадобиться, якщо вам щось незрозуміло, одразу кажіть мені. Я працюю двадцять чотири на сім.

      – Він не жартує, – зауважив Натан. – Іноді мені здається, що він і спить під тим столом.

      Він жестом вказав на тьмяно-сірий службовий ліфт у задній частині вестибюля.

      – Троє дітей, котрим нема ще й п’яти, друже, – сказав Ашок. – Повірте, робота тут рятує мою нервову систему. Не можу сказати те саме про свою дружину. – Він широко всміхнувся. – Справді, міс Луїзо. Якщо вам щось знадобиться, я до ваших послуг.

      – А як щодо наркотиків, повій та публічних будинків? – прошепотіла я, коли за нами зачинилися двері службового ліфта.

      – Ні. Тільки квитки до театру, бронювання столиків у ресторанах та послуги найкращих хімчисток, – відповів Натан. – Це ж П’ята авеню. Боже мій, чим ти займалася в Лондоні?