Та сама я. Джоджо Мойес

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сеанс відбілювання зубів, а потім сіла у вестибюлі, не знаючи, що робити далі. Коли він відчинив двері до спальні, я почула її приглушений голос:

      – Я не хочу нікуди йти.

      Хоч що б вона казала, мене дивувало те, що містер Ґопнік усе одно проводив з нею стільки часу. Натана не було вдома, тож я не могла обговорити це з ним. З-за рогу з’явився Майкл.

      – Він і досі тут? – запитав. – Мій трекер чомусь перестав працювати.

      – Трекер?

      – На його телефоні. Тільки це й допомагає мені розуміти, де він знаходиться половину часу.

      – Він у її гардеробній.

      Я не знала, що ще сказати, наскільки можна довіряти Майклові. Але стало складно ігнорувати звуки гучних голосів, що долинали з кімнати.

      – Здається, місіс Ґопнік не дуже хоче кудись іти сьогодні ввечері.

      – Фіолетова клітинка. Я тобі казав.

      І тоді я пригадала.

      – Колишня місіс Ґопнік. Колись це був її вечір, і Аґнес про це знає. Це й досі її вечір. Крім того, там будуть її старі гарпії. Не дуже доброзичливі леді.

      – Що ж, це багато чого пояснює.

      – Він – важлива фігура в благодійних акціях, а тому не може не з’явитися на цьому заході. До того ж Стрейджери – його старі друзі. Але цей вечір – один із найскладніших для них обох. Минулого року це був повний провал.

      – Чому?

      – Ой. Вона йшла туди, немов ягня на заклання. – Він скривив обличчя. – Бідолашна сподівалася, що відшукає там нових друзів. Із того, що мені розповідали, її там просто знищили.

      Я здригнулася.

      – А він не може піти один, без неї?

      – Ой, люба, ти й гадки не маєш, як це тут працює. Ні. Ні. Ні. Вона має піти. Вона має натягнути широку усмішку та позувати для фотографій. Тепер це її робота. І вона про це чудово знає. Але цього, як бачиш, недостатньо.

      Голоси стали різкішими. Ми почули вереск Аґнес, а потім м’який, благальний голос містера Ґопніка.

      Майкл подивився на годинник.

      – Я повернуся до офісу. Зробиш мені послугу? Напишеш мені, коли він вийде? Він має підписати п’ятдесят три документи до третьої години. Люблю тебе!

      Він послав мені поцілунок рукою й пішов.

      Я просто сиділа, намагаючись не слухати лайку в іншому кінці коридору. Я продивилася події в календарі, намагаючись знайти собі хоч якесь застосування. Повз мене пройшов Фелікс, піднявши хвоста знаком питання. Здавалося, цю істоту геть не турбувала людська метушня.

      І тоді відчинилися двері. Мене помітив містер Ґопнік.

      – Ах, Луїзо. Ви можете зайти на хвилинку?

      Я підскочила та майже побігла туди, де він стояв. Від бігу до мене миттєво поверталися спазми у м’язах.

      – Я хотів дізнатися, чи вільні ви цього вечора.

      – Вільна?

      – Для участі в заході. У благодійному.

      – Гм… СКАЧАТЬ