Дама з покритою головою. Femme couverte. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Раптом вона озирнулася та посміхнулась до замисленого Рішара нестримно сумною, якоюсь жалобною посмішкою.

      – Рене, серце моє! – він м’яко обійняв її однією рукою, а другою відкинув за спину волосся, – ви така сумна.

      – Ви ж не можете мені заборонити думати про ваше весілля, монсеньйоре, про вашу наречену…

      – На Бога, припиніть! По-перше, це всього-навсього заручини. До того ж, Орлеанський дім не при такій владі, щоб вона насмілилась ставити мені вимоги. Що між нами зміниться від того, що я одружусь із нею за кілька років? По-друге, вона досі дитя, їй лише десять років. Ще принаймні три роки ніхто і слова не мовить про шлюб та консумацію. А за три роки союз із Орлеанами може стати непотрібним моєму братові, герцогу…

      – І ви наважитесь повернути онуку короля? – не вірячи, із гіркою посмішкою запитала Рене.

      – Діва її роду недовго сидітиме без нових заручин та шлюбу, будьте певні. Ви ж знаєте, що мені цей союз поперек горла. Я лише молодший син герцога Бретонського, могли б дати мені спокій від цих політичних угод…

      Ранкові дзвони бадьоро заспівали приму. Вітряний світанок безжально розлучав наполоханих коханців. Рене тривожно провела Рішара своїми дивними срібними очима: розчарована та вже сповнена ненависті до дівчини, якої ніколи не бачила.

      На подвір’ї вже збиралась герцогська свита та списоносці із горностаєвими монфорівськими прапорцями. Почувши галас надворі, Рішар згадав, що мав бути готовим на світанку виїхати назустріч нареченій. Він натягнув кислу посмішку на вуста та покликав шамбелана, аби вбратися.

***

      – Ми довго чекали на вас, брате, – роздратовано мовив герцог Бретонський, викручуючи золоте гаптування свого опелянда7, хоча граф д’Етан майже не спізнився. – Ваша наречена скоріше прибуде до Кемперле сама, ніж ви встигнете застібнути всі ґудзики на сорочці. Де ваші манери? Ваше славетне бургундське виховання?

      Герцог Бретонський був не надто високим на зріст, проте міцної статури. Він трохи кумедно виглядав поруч із статечною, на голову від нього вищою герцогинею. Обличчя герцога вже було геть червоним. Коли щось було йому не до шмиги, в нього червоніли брови та миттю палало все обличчя. Приворні, що давно помітили цю особливість, намагались негайно зникнути з очей його світлості. У темпераменті герцога переважала жовч, реакції його були вибуховими, гнів непередбачуваним та руйнівним, проте й відходив він швидко, особливо у покоях герцогині. Герцогиня, принцеса королівської крові, була жінкою, перш за все, владною та чіпкою до дрібниць. Відколи померла її старша сестра, герцогиня Орлеанська8, вона прискіпливо перевіряла, аби в кожному документі, де згадувалось її власне ім’я, було вказано, що відтепер вона старша дочка короля Франції. Жага влади була у неї в крові, для неї було природно до всього на світі мати діло, свої погляди герцогиня ніколи не соромилась висловлювати вголос. Проте герцог цінував її думку, він і сам, СКАЧАТЬ