Дама з покритою головою. Femme couverte. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ 437—1461); байстрючка Жанна (1423—?) – позашлюбна дочка графа д’Етана.

Придворні Бретонського двору:

      Олів’є де Пріоле – скарбничий і сповідник графа д’Етана.

      Рауль Моро – метрдотель графа д’Етана.

      П’єр Гіллар, Жан Пенсон, Жан Пуату, Жан Плюможа – на службі у графа д’Етана. Рене де Бретейль (1392—?) – придворна дама герцогині Бретонської.

      Філіпп де Прюнель (1401—?) – паж герцога Орлеанського, пізніше – джура графа де Рішмона, перебував на службі у графа д’Етана.

      Марі де Прюнель (1405—1434) – його дружина, придворна дама графині д’Етан.

      Їхні діти:

      Жан (1421—?), Філіпп (1422—?), Жак (1423—?), Шарль (1424—?), Анна (1425—?).

      Жанна де Белльваль (1380—1439) – вихователька Маргарити Орлеанської.

      Месір Коллар – сповідник та секретар графині д’Етан.

      Сильвіо – лікар та астролог графині д’Етан.

      Анна де Бейі, Франсуаза да Кларсі , Катрін де В’єнон, Андреа де Бларю, Жанна де Ретуле, Маргарита де Прей, Клеманс де Тр еж’ є – дами графині д’Етан.

Рід Пантьєврів, що оскаржує владу Монфорів над Бретанню:

      Маргарита Кліссон (1366—1441) – вдова Жана де Шатійона, графа де Пантьєвра.

      Її діти:

      Олів’є (†1433), Шарль (†1434), Жан (†1454), Гі (†1455).

Рід герцога Орлеанського, племінники короля Франції Шарля VI, кузени Шарля VII, троюрідні родичі Монфорів та герцогів Бургундських:

      Шарль (1394—1465) – герцог Орлеанський, поет, в англійському полоні з 1415 року, син убитого за наказом Жана Безстрашного Луї Орлеанського.

      Філіпп де Вертю (1396—1420) – його брат.

      Жан Ангулемський (1399—1467) – брат герцога Орлеанського, в англійському полоні з 1412 року.

      Маргарита (1405—1466) – сестра герцога Орлеанського, дружина Рішара д’Етана.

      Жан де Дюнуа, прозваний Орлеанським Бастардом (1403— 1468) – зведений брат герцога Орлеанського.

      Ізабелла (1406—1498) – мадам де Вандом, зведена сестра герцога Орлеанського.

Рід герцога Бургундського, двоюрідні племінники короля Франції Шарля VI, троюрідні родичі Шарля VII та принців Орлеанських:

      Філіпп Добрий (1396—1467) – герцог Бургундський, син убитого під Монтеро Жана Безстрашного.

      Маргарита Бургундська (1393—1441) – його сестра, дофіна Франції, пізніше – графиня де Рішмон.

      Анна Бургундська (1404—1432) – сестра герцога Бургундського, герцогиня Бедфорд.

Валуа, королівський дім Франції:

      Шарль VI (1368—1422) – король Франції.

      Ізабелла (Ізабо) Баварська (1370—1435) – королева Франції.

      Луї (1396—1415) – дофін, одружений з Маргаритою Бургундською.

      Жан (1398—1417) – дофін.

      Шарль (1403—1461) – дофін, пізніше – король Франції Шарль VII, молодший брат герцогині Бретонської.

      Марі Анжуйська (1404—1463) – дофіна, пізніше – королева Франції.

      Йоланда Анжуйська (1381—1442) – теща Шарля VII, мати Марі Анжуйської.

Ланкастери, королівський дім Англії, далекі родичі королів Франції:

      Жанна Наваррська (1370—1437) – королева-вдова, мачуха Генріха V, за першим шлюбом – герцогиня Бретонська, мати герцога Бретонського, Артюра де Рішмона, Жиля де Шантосе, Рішара д’Етана та їхніх сестер.

      Генріх V (1386—1422) – король Англії.

      Катрі Валуа (1401—1438) – дочка короля Франції Шарля VI, дружина Генріха V, королева Англії.

      Томас, герцог Кларенс (1388—1421) – брат Генріха V. Джон, герцог Бедфорд (1389—1435) – брат Генріха V.

      Річард (1405—1435) – позашлюбний син герцога Бедфорда, джура герцога Кларенса.

      Гемфрі, герцог Глостер (1390—1447) – брат Генріха V.

      Пролог

      1415

      – Дамуазель має поводитися чемно, – від старої няньки віяло вогкістю підвалу. – За будь-яких обставин. Не пручатися волі родини, слова не мовити, допоки до неї не звернуться, і не піднімати очей. І в усьому слухатися месьє де Шантосе, він за вас відповідає, допоки не передасть нареченому.

      Холодні, наче з крижаної води, тремтливі вузлисті пальці перевірили, чи всі ґудзики на комірі-стійці сукні застібнуто. На висохлому, зморщеному, як печене яблуко, обличчі старої італійки з’явилась подоба усмішки.

      – Я знаю. І завжди знала. Хіба у вас були приводи докоряти мені, мадам? – знизала плечима Маргарита та знаком наказала пажу відчинити старезні, всипані павутинням СКАЧАТЬ