Українська містична проза. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Від котрого сина?

      – Та від того, що у войську.

      – Та скажи, як називався?

      – Та Іван.

      – Та який Іван?!

      – Наконечний, прошу пана.

      Гро бман зачав нишпорити в поличках, знайшов лист і дав бабі.

      – Оставайте здорові, та дай вам Боже панованнє щасливе.

      На пошту прийшла сільська дівчина.

      – Прошу пана, я прийшла показати.

      Старий обернувся до неї з квасним лицем.

      – Що маєш показати?

      – Та, прошу пана, я прийшла по тото, що єгомость з Голодівки читають.

      Мала на увазі ґазети.

      Прийшла міщанка, донька Гробманового брата, що був стельмахом в містечку.

      – Добрий день…

      Старий глянув крізь окуляри.

      – А, добрий день. Що там скажеш доброго?

      Міщанка розвинула рецепіс24 з хустини, старий виймив з шухляди грошовий переказ і переглядав його.

      – То від твого сина. Посилає тобі 4 корони. А то треба підписати.

      Міщанка всміхнулася ласкаво.

      – Я би просила, аби стрий підписали за мене, бо я не вмію.

      – Га-а, мені, дитинко, не вільно…

      – Що ж я зроблю? До хати далеко, а чоловіка нема дома. Старий став клопотатися цією справою.

      – Ніби тут є виразний адрес до тебе й я тебе прецінь знаю, але мені не вільно, заборонено. Гм, зрештою… Може, маєш кого знайомого тут недалеко?.. Або чекай…

      Повільним кроком підійшов до замкнених дверей другої кімнати, взяв фунт з ваги і застукав:

      – Бінка-а!

      За кімнатою в кухні дався чути рип, до канцелярії вбігла боса дівчинка з гребінцем у волоссі.

      – Підпиши отут-оо.

      Дівчинка глянула на міщанку, всміхнулася й підписала. Старий взяв виказ, втягнув25 квоту і підписався в рубриці «Anmerkung»26. Кінець його назвища розплився дрібними хвилями і стрибнув хвостиком навідліт. Так вже тридцять літ на стосах наказів, посвідок і квистків, в копі запорошених книг поплив все однаковий підпис.

      Міщанка поцілувала старого в руку і вийшла. Він глянув на годинник – була одинадцята. Схилився до долішньої перегороди в шафі і витягнув з-поза старих книг темну плящину з оковитою. Випив чарку і закусив сухим хлібом. Від літ пив у тій порі чарку, і це служило йому. Більше не заживав, бо крутилося би в голові. Закурив люльку на довгім цибусі і станув коло вікна.

      До повітового міста Песиголовець вибиралася підвода, набита пасажирами. Замураний шевчук рахував їх в капелюх, кинув капелюхом до землі і толочив ногами. Один бісився і кляв у дусі:

      – A solst du kriechen auf alle Vier! (Бодай ти рачки лазив!) Иньші звикли вже до того і дивилися байдужно.

      Молодиця несла яйця в кошелі і курку. Єврей, що лютував на шевчука, молов губами слова з талмудичних чарів і горнув руками в повітрі СКАЧАТЬ