Потоп. Том I. Генрик Сенкевич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зна що! Хто вас виганяє? Їжте, пийте, спіть, чого в дідька ще хочете?

      – Не сперечайтеся, Яндрусю, – сказав пан Раницький, на обличчі котрого виступили плями, як шкіра рисі, – не сперечайтеся, Яндрусю, бо ми зовсім пропали…

      Тут він затнувся, приклав палець до чола, ніби напружуючи мізки, і раптом сказав, споглядаючи баранячими очима на присутніх:

      – Хіба б ситуація змінилася! А всі вкупі закричали хором:

      – А що б могло змінитися?

      – Ми ще за своє заплатимо.

      – І фортуну за кучму вхопимо.

      – А славу здобудемо!

      – Бог невинних благословить. Ще буде нам добре, панове!

      – За ваше здоров’я! – гукнув пан Кміциц.

      – Святі слова, Яндрусю! – погодився пан Кокосінський, підставивши йому свої пухкі щічки. – Дай, Боже, нам кращих часів!

      Здоров’я почали поправляти, а чуби куритися. Всі белькотіли один до одного, але кожен слухав лише себе, за винятком пана Рекуця, бо той схилив голову на груди і дрімав. За мить пан Кокосінський почав співати «Льон тіпали у тіпальні». Відтак пан Углік витягнув звідкілясь чекан і взявся акомпанувати, а пан Раницький, чудовий фехтувальник, схрестив уявну шаблю з невидимим супротивником, повторюючи упівголоса:

      – Якщо ти так, то я так! Ти рубаєш, я махаю! Раз! Два! Три! Шах!

      Велетень Кульвець-Гіпокентавр, вибалушивши очі, пильно дивився якийсь час на пана Раницького, врешті, махнув рукою:

      – Дідько з тобою! Махай собі на здоров’я, все одно проти пана Кміцица шаблю не втримаєш.

      – Ніхто не втримає, але можете спробувати!

      – А в мене на пістолях не виграєш.

      – Ставлю дукат за постріл!

      – Дукат? А де, і в що?

      Пан Раницький озирнувся навколо і вигукнув, показуючи на черепи:

      – Між роги! Дукат на кону!

      – Куди?! – не второпав пан Анджей.

      – Між роги! Ставлю два дукати! Ні, три! Несіть пістолі!

      – Гаразд! – погодився пан Анджей. – Хай буде три. Зенде! За пістолями!

      Вони почали галасувати все гучніше і торгуватися між собою. Тим часом Зенд вийшов у сіни і через якусь мить повернувся з пістолями, кулями та порохом.

      Пан Раницький схопився за пістоль.

      – Заряджений? – поцікавився він.

      – Заряджений!

      – За три! Чотири! П’ять дукатів! – верещав захмелілий пан Кміциц.

      – Цить! Схибить, він схибить!

      – Вцілить, дивіться!.. Ген! Тому черепу між роги… Один, два!..

      Всі звернули увагу на масивний череп лося, що висів прямо перед паном Раницьким. Той витягнув руку. Пістоль тремтів у його руці.

      – Три! – скомандував пан Анджей.

      Гримнув постріл і зала заповнилася пороховим димом.

      – Він схибив, схибив! Он де дірка! – закричав пан Анджей, вказуючи рукою на темну стіну, на якій куля залишила світлий слід.

      – Перший СКАЧАТЬ