Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ про нафтові родовища Поркюпайн і золоті копальні Західної Австралії. Скажіть, ви відчуваєте слабкість до каштанового волосся?

      Я аж рота роззявив, а той зайшовся сміхом.

      – Ні, ні, я не божевільний. Заспокойтеся. Дурнувате запитання я вам поставив, бо бачте, мій друг, про якого я говорив, був молодим, вважав усіх жінок гарними, а більшість із них навіть вродливими. Але ви – чоловік середнього віку, лікар, людина, яка розуміє абсурдність і марноту більшості речей у нашому житті. Що ж, ми сусіди. Будь ласка, прийміть і передайте своїй прекрасній сестрі мій найкращий кабачок.

      Він уклонився й урочистим жестом подав мені величезний екземпляр цього овоча, який я належно прийняв, достоту так, як його було запропоновано.

      – Отож, – весело підсумував маленький чоловічок, – сьогоднішній ранок не минув намарне. Я зустрів людину, що якось нагадує мені далекого друга. Між іншим, можна вас дещо запитати. Ви, безперечно, знаєте у цьому селі кожного. Що то за юнак із дуже темним волоссям, очима та гарним обличчям? Він ходить із високо піднесеною головою та легкою посмішкою на вустах.

      Опис не залишав жодних сумнівів.

      – Це певне капітан Ральф Пейтон, – протягнув я.

      – Я раніше його не зустрічав?

      – Ні, якийсь час він був відсутній. Але він син, насправді прийомний син, містера Екройда з «Парку папороті».

      Мій сусід роздратовано зажестикулював.

      – Звісно, я мав би здогадатися. Містер Екройд так багато про нього говорив.

      – Ви знаєте містера Екройда? – здивувався я.

      – Ми з містером Екройдом знайомі ще з Лондона… коли я там працював. Я попросив його не розповідати тут про мою професію.

      – Зрозуміло, – мовив я, трохи розважений тим, що сприйняв за відвертий снобізм.

      Але маленький чоловічок продовжував розмову, бундючно, самозадоволено посміхаючись:

      – Краще зоставатися інкогніто. Я не прагну розголосу. Навіть не намагаюся виправити місцевий варіант мого імені.

      – Так, звісно ж, – пробурмотів я, не знаючи, що й сказати.

      – Капітан Ральф Пейтон, – розмірковував містер Порротт. – Отож, він заручений із племінницею містера Екройда, чарівною міс Флорою.

      – Хто це вам розповів? – здивувався я.

      – Містер Екройд. Близько тижня тому. Він дуже із цього задоволений, давно чекав, коли це станеться, чи, принаймні, я так зрозумів. Я навіть гадаю, що йому довелося трохи натиснути на молодого чоловіка. Хоча це ніколи не розумно. Молодий чоловік повинен одружуватися на втіху собі, а не вітчима, від якого на дещо очікує.

      Мої версії повністю розсипалися. Я не міг навіть уявити, що Екройд довіряє перукареві свої таємниці й обговорює з ним питання про шлюб племінниці та пасинка. Екройд прихильно ставиться до людей нижчого прошарку, але вирізняється дуже розвиненим почуттям власної гідності. Я почав припускати, що, зрештою, Порротт не може бути перукарем.

      Аби приховати збентеження, я сказав перше, що спало на гадку:

      – Чому СКАЧАТЬ