Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хотів, аби його турбували, та цей дивний лихий жарт не дає мені спокою. Я просто хочу переконатися, що з ним усе гаразд.

      – Безумовно, сер. Я теж почуваюся неспокійно. Якщо ви не проти, я проведу вас до дверей, сер.

      – Зовсім ні, – запевнив я. – Ходімо.

      Я пройшов у двері праворуч, Паркер слідом за мною. Ми опинилися у маленькому передпокої, звідки невеличкий сходовий проліт вів до спальні Екройда, і я постукав у двері кабінету.

      Відповіді не було. Я повернув клямку – двері замкнено.

      – Дозвольте мені, сер, – попросив Паркер.

      Дуже спритно, як на людину його статури, він став на одне коліно й зазирнув у замкову шпарину.

      – Ключ устромлено в замок, сер, – повідомив він, підводячись. – Ізсередини. Містер Екройд, мабуть, замкнувся зсередини та, ймовірно, задрімав.

      Я схилився і перевірив твердження Паркера.

      – Схоже, все гаразд, – припустив я, – та все ж, Паркере, я розбуджу вашого господаря. Я не заспокоюся і не поїду додому, доки не почую від нього самого, що з ним усе гаразд.

      Промовивши це, я схопився за клямку й гукнув:

      – Екройде, Екройде, на хвилинку.

      Відповіді так і не було. Я кинув погляд через плече.

      – Я не хочу тривожити домашніх, – вагаючись, зауважив я.

      Паркер пішов зачинити двері до великого холу, з якого ми прийшли.

      – Гадаю, тепер усе добре, сер. Більярдна на іншому боці будинку, як і кухня та спальні дам.

      Я кивнув із розумінням. Тоді несамовито загупав у двері та, нахилившись, майже закричав у замкову шпарину:

      – Екройде, Екройде! Це Шеппард. Впустіть мене.

      І знову тиша. Жодних ознак життя із замкненої кімнати. Ми з Паркером перезирнулися.

      – Слухайте, Паркере, – сказав я, – я збираюся виламати двері… чи, краще, разом. Відповідальність беру на себе.

      – Якщо ви так вважаєте, сер, – погодився Паркер досить невпевнено.

      – Так, вважаю. Я не на жарт занепокоєний містером Екройдом.

      Я окинув поглядом невеличкий передпокій і схопив важкий дубовий стілець. Ми з Паркером узяли його поміж себе й пішли в наступ. Раз, двічі, тричі ми вдарили по замку. На третьому ударі той зламався, і ми влетіли до кімнати.

      Екройд сидів у кріслі перед каміном, де я й залишив його. Його голова впала набік, а трохи нижче від коміра піджака проглядався блискучий шматочок крученого металу.

      Ми з Паркером наблизилися до розпластаного тіла. Я чув, як мажордом із різким свистом утягнув повітря.

      – Заріссали ззаду, – прошелестів він. – Шахливо!

      Він протер хусточкою мокре чоло, а потім боязко простягнув руку до руків’я кинджала.

      – Не торкайтеся, – різко кинув я. – Ідіть зателефонуйте до поліції. Розкажіть, що сталося. Потім повідомте містера Реймонда та майора Бланта.

      – Слухаю, сер.

      Усе ще витираючи спітніле чоло, Паркер швидко вийшов.

      Я зробив ту дрібничку, яку треба було. Я остерігався, СКАЧАТЬ