Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

      – Шеппарде, ніхто не знає, чого я зазнав за останню добу. Якщо чийсь дім і розпадався на очах його власника, то це мій. А отой Ральфовий вибрик – це остання крапля. Та зараз не про це. Про інше… інше… Я не знаю, що із цим робити. А маю швидко щось вирішити.

      – Що вас мучить?

      Екройд німував хвилини дві (я відчував у ньому дивне небажання продовжувати), а коли озвався, його запитання прогриміло наче грім серед ясного неба. На таке я не очікував.

      – Шеппарде, ви навідували Ешлі Ферраса під час його останньої хвороби, так?

      – Так.

      Схоже, формулювання наступного запитання йому далося ще важче.

      – Ви колись підозрювали… Ви ніколи не замислювалися, що… що його могли отруїти?

      Я мовчав зо дві хвилини. Тоді вирішив, що відповісти. Зрештою, Роджер Екройд не був Керолайн.

      – Відкрию вам правду, – мовив я. – На той час у мене підозр не виникло, але потім балачки моєї сестри все ж наштовхнули мене на таку думку. Відтоді я не можу її позбутися. Але, зауважте, я не маю жодних підстав для підозр.

      – Його таки отруїли, – сказав Екройд.

      Він говорив сумно й важко.

      – Хто? – запитав я раптом.

      – Дружина.

      – Звідки це вам відомо?

      – Вона сама зізналася.

      – Коли?

      – Учора! Боже мій, учора! А нібито десять років тому!

      Якусь мить я зачекав, і він продовжив:

      – Розумієте, Шеппарде, я розповідаю вам це конфіденційно. Усе повинно залишитися між нами. Мені потрібна ваша порада. Я не можу нести весь тягар сам. Як я вже казав, я не знаю, що робити.

      – Опишіть, як це сталося, – попросив я. – Я все ще нічого не розумію. Як місіс Феррас зізналася вам?

      – Усе було так. Три місяці тому я запропонував місіс Феррас вийти за мене заміж. Вона мені відмовила. Я попросив знову, і цього разу вона погодилася, але не дозволила мені оголосити про заручини, поки не мине рік жалоби. Учора я навідав її і нагадав, що від часу смерті її чоловіка минув рік і три тижні, тому заперечень щодо публічного оголошення про заручини більше бути не може. Я зауважив, що впродовж останніх кількох днів вона дивно поводиться. І раптом, зовсім несподівано, вона зламалася. Вона… вона розповіла мені все. Як ненавиділа свого жорстокого чоловіка, як зростало її кохання до мене, і до якого… жахливого засобу вона вдалася. Отрута! Боже мій! Це було холоднокровне вбивство.

      Я помітив огиду та жах на Екройдовому обличчі. Місіс Феррас, мабуть, теж це побачила. Екройд не належав до тих пристрасних закоханих, які здатні все пробачити заради кохання. У принципі, він добропорядний громадянин. Усе розважливе, моральне, законослухняне в ньому повністю відвернулося від неї тієї миті одкровення.

      – Так, – продовжував він тихо й монотонно. – Вона зізналася у всьому. Та, схоже, є одна людина – людина, яка шантажувала її на величезні суми. І цей тиск помалу зводив її з розуму.

      – Що то за чоловік?

      Раптом СКАЧАТЬ