Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ та «Кедри» – житла для безнадійних хворих. Тут було три майстерні – повна робочого гулу теслярська, тиха палітурницька та котедж, у якому виготовляли прикраси з бісеру та латуні й ткали на верстатах. Пацієнти з сумними обличчями працювали повільно, зате у вікнах веселилося сонце, а яскраві барви матеріалів та обладнання створювали ілюзію, що все добре. Спостерігаючи цих людей, Пітер Вудз зробив одне зі своїх невмотивованих зауважень:

      – Чому вони не в білому, як ви?

      Коли вони вже виходили, до головного входу під’їхала машина доктора Вінчінтеллі. Насуплений, він дуже поспішав, а як тільки кинув неспокійний швидкий погляд на Пітера та Кей, зразу ж сіпнувся й спинився. Доктор підійшов до них, і Кей побачила, що він сердитий.

      – Це вже виходить за всі рамки, – сказав їй Вінчінтеллі.

      – Що саме? – холодно спитала вона.

      – Як гадаю, я дохідливо пояснив містерові Вудзу, – недбало всміхнувся доктор Пітерові, – що йому тимчасово належить залишатися на самоті.

      – Це моя провина, – озвався Пітер Вудз. – Я страшенно знудився. Спокуса широких просторів і такого іншого.

      – У вашому стані таке не годиться. Маєте виконувати накази, дорогий мій сер, або я не відповідаю за наслідки.

      – Гаразд, – втомлено відповів Пітер. – Спробую витримати ще добу. Мені вже йти до камери?

      – Піду з вами. Трохи зміню ваші умови.

      Пітер глянув на Кей і всміхнувся.

      – Я з приємністю оглянув цю місцину, – сказав він. – Якщо залишуся, то ми зможемо нанизати кілька намистинок або ще чогось. Що ви на те?

      – Охоче, – весело відповіла дівчина.

      Але їй стислося серце, коли Пітер, вродливий і в розквіті сил, ішов із Вінчінтеллі подвір’ям, залитим сонячним світлом.

      III

      Після обіду Вінчінтеллі розмовляв із Кей. Досі був сердитий, і лише її становище в клініці не давало йому вилити своє роздратування.

      – Гадаю, що ти не зовсім зорієнтувалась у випадку містера Вудза, – зауважив він. – Я ж, здається, сказав тобі, що розпізнав у цього пацієнта певні параноїдні симптоми. Поки що я хочу спостерігати його в цілковитій ізоляції.

      – Цього ви мені не сказали, – відповіла вона. – Я знайшла містера Вудза на дорозі, а далі просто ознайомлювала його з режимом усіх пацієнтів, щоб пристосовувався.

      – Цей режим виявився невдалим для його братів, – відрубав доктор. – У мене є інші ідеї.

      У цьому Кей могла не сумніватися. Вінчінтеллі таки мав ідеї – кілька його підручників про діагнози та прогнози були вельми авторитетні, їх переклали багатьма мовами. Професор Шейфер цілковито довіряв йому, але Кей не могла вподобати цього чоловіка й гидливо сахалася, як тільки його тягло зблизитися з нею.

      Крім як на щоденних обходах, якими Кей Шейфер чергувалася з двома лікарями, вона не часто бувала в цих безрадісних будинках, де танув і щезав людський розум, доки по ньому не залишалася тільки безпорадна оболонка^{СКАЧАТЬ}