Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дверях, вона з мішаним виразом захоплення й досади на обличчі задивилася на нью-гемпширські гори.

      У салонах тривали розмови – деякі у веселому дусі. Довгов’язий, схожий на баранця джентльмен стримано зауважив своїм двом співрозмовникам:

      – Місіс Міллер саме грає в бридж. Якби змога, я підібрався б до неї ззаду з добрячими ножицями й обтяв би кілька локонів мишачої барви^[27]. Були б це гарні сувеніри, та й місіс Міллер значно погарнішала б.

      Цих чоловіків не втішила його вигадка. Один із них кинув презирливу репліку ламаною іспанською мовою й понуро подивився на дотепника, ще один зовсім не звернув уваги й різко відвернувся, аж тут до гурту приєднався четвертий.

      – Годі, годі вам, містере Вудз… і вам, містере Вудз… і вам, містере Вудз, – весело озвався прибулець. – Що за чудова нині погода!

      Три брати Вудзи – десь тридцяти п’яти, сорока й сорока п’яти років – погодилися з цим смаглявим дужим чоловіком. Він мав блискучі карі очі, чорне волосся та яструбине обличчя, яке чомусь гармонувало з сильним м’яким голосом. Цього франта, більш упевненого в собі, ніж будь-хто в кімнаті, звали Вінчінтеллі, й походив він із Мілана.

      – Чи припала вам до вподоби музика, яку виконали для нас місіс Закс і містер Гепберн? – поцікавився він.

      – Я просто сказав… – почав був найстарший Вудз, але обірвав сам себе.

      – Що саме ви просто сказали? – тихо, але різко спитав Вінчінтеллі.

      – Нічого, – відповів Воллес Вудз.

      Вінчінтеллі озирнувся й на якусь мить затримав очі на дівчині у дверях. Підсвідомо він відчув невдоволення її позою. Ось таке стояння на порозі видавало скоріше відцентрові, ніж доцентрові настрої. Дівчину манило до червневого пополудня, до земель, що здіймалися хвилями пагорбів, стелилися гладінню й повнилися пригодами, як безкраїй океан. Щось муляло на душі італійцеві, схильному до зовсім інших настроїв: завдяки дівчині в білому це місце стало йому незмінним центром світу.

      Вінчінтеллі зробив обхід кімнат – швидше й нервовіше, ніж зазвичай. Там поздоровкався, там сказав щось веселе, пожартував, там привітав з успіхом музикантів-любителів і, нарешті, пройшов повз Кей Шейфер, а та навіть голови до нього не повернула.

      Тоді він знову опинився в сусідстві братів Вудзів, які досі стояли разом.

      – Вам би частіше спілкуватися з іншими людьми, – дорікнув він. – Не будьте таким ексклюзивним тріумвіратом.

      – Yo no quiero[28], – швидко й презирливо відказав середульший брат.

      – Як знаєте, я не дуже добре говорю іспанською, – спокійно сказав Вінчінтеллі. – Нам набагато краще балакати англійською.

      – Yo non hablo Inglese[29], – запевнив містер Вудз.

      – Навпаки, ви чудово володієте англійською мовою, містере Вудз. Ви народилися й виросли американцем, як і ваші брати. Ми ж це знаємо, хіба ні? – Самовпевнено реготнувши, СКАЧАТЬ