Випробування невинуватістю. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

      Калґарі повільно промовив:

      – Вони б воліли, щоб Джек Арґайл був винен?

      – Так, – підтвердив Маршалл, – саме так. Може, висловлюся дещо цинічно, та Джек Арґайл у цій родині був чудовим кандидатом на роль убивці. Проблемна дитина, хлопчик-хуліган, чоловік запальної вдачі. У сімейному колі йому могли та знайшли виправдання. Вони могли оплакувати його, співчувати йому, оголосити одне одному й усьому світові, що насправді то була не його провина, що психологи можуть усе це пояснити. Так, це дуже, дуже зручно.

      – А тепер… – Калґарі замовк.

      – А тепер, – закінчив Маршалл, – ситуація цілком інша. Зовсім інакша. Можливо, навіть тривожна.

      – Звістка, яку я приніс, для вас теж була небажаною, чи не так? – кинув різко Калґарі.

      – Мушу визнати, так. Так, мене це засмутило. Справу, яку було успішно закрито, – так, я продовжуватиму використовувати слово «успішно», – тепер знову відкрито.

      – Офіційно? – запитав Калґарі. – Тобто поліція справу поновить?

      – О, безсумнівно, – запевнив Маршалл. – Джека Арґайла було засуджено на підставі переконливих доказів (присяжні радилися лише чверть години), тобто щодо поліції питання було закрито. А тепер, після оголошення посмертного помилування, справу знову відкрито.

      – І поліція провадитиме нове розслідування?

      – Майже напевно я б так висловився. Звісно, – додав містер Маршалл, замислено потираючи підборіддя, – сумнівно, що через такий проміжок часу, з огляду на специфічні особливості справи, їм вдасться досягти якогось результату… Особисто я сумнівався б. Вони можуть знати, що хтось у цьому домі винен. Вони можуть навіть мати обґрунтований здогад про те, хто це. Проте знайти переконливі докази буде непросто.

      – Розумію, – визнав Калґарі. – Розумію… Саме це вона мала на увазі.

      Юрист різко запитав:

      – Про кого це ви?

      – Про дівчину, – відповів Калґарі. – Естер Арґайл.

      – А, так. Юна Естер. Що ж вона? – поцікавився Маршалл.

      – Вона говорила про невинуватість. Сказала, що байдуже, хто винен, а хто не винен. Тепер я зрозумів, про що вона…

      Маршалл швидко глянув на нього.

      – Думаю, мабуть, так.

      – Вона говорила про те, що й ви, – додав Артур Калґарі. – Вона мала на увазі, що сім’я знову опиниться під підозрою.

      Маршалл перервав його.

      – Навряд чи знову, – не погодився він. – Досі ні-хто з них не був під підозрою. Від початку все вказувало на Джека.

      Калґарі відмахнувся від цих слів.

      – Сім’я опинилася під підозрою, – наполягав він. – І це може тривати досить довго, можливо, завжди. Якщо хтось із сім’ї винен (можливо, вони й самі не знають хто), вони дивитимуться одне на одного й гадатимуть… Так, це найгірше. Вони самі не знають, хто з СКАЧАТЬ