Лютеція. Юрій Винничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Можливо, вона тобі допоможе в житті. Днями один мій друг розповідав про дівулю, в яку втріскався, і питає: «Порадь мені, як її зацікавити собою? Як зробити так, шоб моя персона вкарбувалася їй у саме серце?» І в момент, коли мій мозок почав процес обдумування, розкрилися небеса, засяяло сонце, і я чітко усвідомила просту істину, послану мені вищими силами. Відповідь прийшла, як Господнє послання, чиста й правдива, мов ранкова роса. І я кажу: «Треба бути мудаком!»

      – Що?

      – Що, що? МУДАКОМ треба бути! І вона твоя! Цілком і повністю. Бо яка ж нормальна, красива жінка закохається в доброго чоловіка? Тільки хардкор! Тенденція української жінки проста, як двері: щойно вона починає волати: «Він МУДАК!» Всьо! Це успіх! Вона закохана! Кому ж воно цікаво: стосунки без стресів? Я за своє життя бачила десятки пар, де вона – БОГИНЯ, а він – МУДАК. І все в них прекрасно! Бо їм файно й весело. Бо ніякого конфетно-букетного, а одразу пару гучних скандалів і сковорідкою по морді. Неважливо, хто кому. І вона ходить з подружками на шампанське, набухується в хлам і скулить: «Він МУДАК! Я йому тридцять разів дзвонила, а він не взяв слухавку! Я покину його! Завтра, блять!» А завтра вона тверезіла і зі сльозами на очах вибачалася перед ним, що приїхала додому п’яна. А він ще тиждень влаштовував їй заколуп мізків, а потім – вона йому, але ніхто ні від кого не йшов – бо це любов. А любов зла, шо мандець. У нормальних людей тіки так і буває. Бо женщинам-богиням не властиво закохуватися в хороших мужчин, добрих і порядних, таких, шоб котік-котік. Їм скучно. Їм треба, шоб сльози в подушку, печаль і біль, п’яні розборки, дати пару раз по морді й обов’язково приревнувати до якоїсь лєвої тьолочки, на яку він мав необережність випадково подивитися, а потім закотити істерику. В цьому весь сік стосунків, я думаю. Ідеальний союз, який ледве чи розвалиться: вона – богиня, він – мудак. І все в них буде зашибись. Така от історія.

      – Ну, й до чого тут я? – запитав я цілком невинно.

      Ліля забрала свою руку з мого коліна й глянула так співчутливо, що не було сумніву: інтимний контакт між нами перервався, а мене урочисто посвятили в мудаки. Зрештою вона це підтвердила і словами:

      – Не бійся бути мудаком, і все в тебе в житті піде як по маслу. Можливо, сьогодні приїде твоя доля.

      – Не жартуй. Це ж Ромкова дівчина. Вона приїде до нього. Точніше – вступати в універ. У мене ідея: підеш зі мною на вокзал?

      – Якого дідька?

      – Зустрічати її. Знаєш… утрьох нам буде веселіше. Потім попремося до якоїсь кнайпи.

      – Нє, не до якоїсь, а до «Львова».

      Вона мала на увазі ресторан «Львів», у якому завше човплося багато туристів, а назагал публіка там була дуже строката: фарцівники, перевдягнені мєнти і кагебісти, проститутки, грузини, поляки і камандіровочниє.

      – То ти згодна?

      – Та добре, – байдуже кивнула вона.

      – Ти – справжній друг.

      – Я вип’ю ще, – зітхає вона. – Як гадаєш – можна мені ще? – Я плескаю її підбадьорливо по спині, вона замовляє нам шампанське і, глибоко СКАЧАТЬ