Маргарет Тетчер. Ірина Костюченко

Чтение книги онлайн.

      – Чому «пощастило»? – щиро здивувалася дівчинка. – Я на нього заслуговую!

      І відразу почула за спиною шепотіння – говорили її однокласниці.

      – Ця Зубочистка завжди прагне загальної уваги! – сказала головна пліткарка класу.

      – Авжеж, від скромності вона не помре! – підтакнула її подружка.

      – Дівчатка, це зрозуміло – вона ж дочка бакалійника! У неї немає інших шансів вибитися в люди! – пошепки, але навмисно голосно втлумачила поведінку Меггі дівчинка з найзаможнішої родини міста.

      – Ця Зубочистка навіть на сніданках заощаджує, відкладаючи щодня по монетці! А коли ми йдемо в кіно – вона уроки робить! – похвалилася спостережливістю перша.

      – Та її в кіно не пускають – гигикнула представниця «найзаможнішої родини». – А вона слухається свого татка.

      «Зубочистка»! Меггі звикла до цього прізвиська, отриманого за гострий язик. І вона знала, що однокласниці так сміливо обговорюють її лише тому, що вона стоїть з грамотою в руках посеред сцени та нічого не може вдіяти. На неї звернені сотні пар очей, інакше вона відповіла б – так ще як! Аби це закінчилося якнайшвидше – і всі вони ще нитимуть у туалеті, перетравлюючи уїдливі слова Маргарет. Так, так, так – вона вже вирішила, що саме скаже кожній з них.

      «А втім, – подумала Меггі, – хто вони такі, ці курки, щоб на них звертати увагу та гаяти час? Чи не краще відразу почати готуватися до нових перемог? Як каже татко: ніколи не нервуй і ніколи не припиняй працювати».

      З цього конкурсу Маргарет засвоїла черговий урок. Бути найкращою – це бути готовою до шепотіння за спиною, пліток і заздрощів. І вміти робити те, що вважаєш за потрібне, не зважаючи на це. Хай базікають – вона їм ще покаже!

      Меггі прямувала додому. Вона проминула міський парк рідного Грентема, де її катали у возику і де лишилися її перші спогади. Пройшла галасливу залізничну станцію – дівчинка обожнювали цей гуркіт, пульс активного життя – і перевірила час за прибуттям потяга. Пробігла повз церкву, куди ходила щотижня – не лише на служби, й у недільну школу та для занять музикою.

      Ось і рідний дім – над крамницею на вулиці Норт-Парейд. Ось вони – такі рідні яскраві запахи заморських спецій, свіжозмеленої кави та копченої шинки! Меггі прослизнула повз знайому ляду з червоного дерева, де стояли коробки з чаєм і цукром, повз «пекарню», де вона сама нерідко поралася, допомагаючи батькам готувати печиво, краяти бекон і зважувати сир.

      Бігцем піднялася крутими сходами на другий поверх – так хотіла похвалитися черговим досягненням.

      – Тату, мамо, Мюріел! Я посіла перше місце в конкурсі! – закричала вона.

      – Хороша дівчинка! – похвалила мати. – Але давай ти розкажеш, як усе було, коли повернеться тато. А доти – ось тобі адреса – забери замовлення на продукти. Вірші віршами, а нам потрібно заробляти, щоб сплачувати за твою школу в наступному семестрі.

      Меггі тільки встигла залишити шкільні речі і, не перевдягаючись, СКАЧАТЬ