Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Книга радості: вічне щастя в мінливому світі - Дуглас Абрамс страница 18

СКАЧАТЬ якщо ви дуже релігійна людина, то, щойно прокинувшись, дякуєте Богові за новий день. І ви намагаєтеся виконувати Божу волю. Стосовно нетеїстів, таких як я, котрі є буддистами: щойно прокинувшись, я пригадую вчення Будди – важливість доброти і співчуття, хороші побажання іншим або принаймні прагнення зменшити їхні страждання Після цього я пригадую, що все навзаєм пов’язано, вчення про взаємозалежність. Зрештою я визначаю свій намір на сьогодні: цей день має бути змістовним. Для цього треба служити і допомагати іншим, якщо це можливо. Якщо це неможливо, принаймні не завдавати їм шкоди. Це і є змістовний день.

Обід: зустріч двох шалапутників – це чудово

      Залу Далай-лами перетворили на їдальню. У дальньому кінці розташувалася вишукана золота фігурка Будди в різнобарвній дерев’яній коробці. Стіни були завішені тангками – шовковими сувоями, які були розфарбовані в яскраві кольори і на яких був зображений Будда та інші буддійські постаті. Зазвичай їх ненадовго вивішували на стінах монастирів, щоб вони надихали на медитативну практику. Їх використовували з метою заохотити вірян іти шляхом просвітлення.

      Вікна були завішені білими мереживними фіранками, а на столі до обіду поставили кошики з пласким тибетським хлібом і пакети з соком. Сервірування було простим і нагадувало пікнік, а обід складався з типових тибетських страв з кухні Далай-лами. Там була локшина, овочі та момос – відомі тибетські парові пельмені.

      Далай-лама й архієпископ Туту сиділи один навпроти одного. Сидячи поряд з Далай-ламою, я відчував у його поставі та жестах силу лідера. Пригадую, як міцно і ніжно він тримав мою руку, коли ми вперше зустрілись. Його доброта жодним чином не применшувала його силу – це було цінним нагадуванням про те, що співчуття є ознакою сили, а не слабкості, як вони не раз наголошували в наших розмовах.

      Коли вас зустрічає Далай-лама, він бере вашу руку і ніжно гладить її, наче ваш дідусь. Він дивиться вам у вічі, глибоко відчуває те саме, що й ви, і торкається своїм лобом вашого. Нехай яке відчуття, піднесення або мука наповнювало ваше серце і відображалося на вашому обличчі, воно віддзеркалиться також на його лиці. А потім, коли Далай-лама зустрічає наступну людину, ці емоції зникають, і він стає абсолютно відкритим до наступної зустрічі і наступної миті. Можливо, саме це й означає бути цілком присутнім, відкритим до кожного моменту та кожної людини, з якою ми стикаємося, не прив’язуючи себе до руйнівних спогадів про минуле і не впадаючи в тривожне очікування майбутнього.

      Обід почався з того, що ми повернулись до теми днів народження, старіння і смерті.

      – Я звертався до німецького фахівця стосовно моїх колін, – сказав Далай-лама. – Він вважає, що стан мого здоров’я дуже хороший. Потім він пояснив мені, що проблема – у моїх колінах. Він сказав, що мені не вісімнадцять років, а вісімдесят, тому зробити можна обмаль. Мені справді здалося, що це чудовий урок. Дуже важливо СКАЧАТЬ