Магеллан. Амеріґо (збірник). Стефан Цвейг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до вітрила, на прибережних верф’ях чути стукіт молотків – ремісники квапляться спорядити нові, ще могутніші ескадри. У гавані – розмаїття вимпелів португальських і чужоземних кораблів, що стоять щільними рядами, щогла до щогли, прибережний простір переповнений товарами, склади набиті вщерть; тисячі людей сновигають по гамірних вулицях між розкішними, недавно спорудженими палацами. У факторіях, біля крамничок міняйл і в конторах маклерів, наче у Вавилоні, змішалися усі мови – завдяки визиску Індії Лісабон за десять років з маленького містечка перетворився у світовий центр, столицю пишноти. Благородні дами у відкритих колясках виставляють напоказ індійські перли, чепурно одягнена юрба придворних уклоняється королеві. І морякові, що повернувся на рідну землю, стає ясно: кров, що пролили в Індії він та його товариші, з допомогою якоїсь таємничої хімії, перетворилася тут у золото. Поки вони під нещадним південним сонцем воювали, страждали, терпіли злигодні, стікали кров’ю, Лісабон завдяки їхнім подвигам успадкував могутність Александрії й Венеції, а король Маноел «el fortunado»[25] став найбагатшим монархом Європи. Все змінилося на батьківщині. Тепер у Старому Світі живуть багатше, розкішніше, більше насолоджуються життям, легковажніше витрачають гроші – так ніби завойовані прянощі і вторговане за них золото окрилило людей. І лише він один повернувся тим самим, що й раніше, – «невідомим солдатом», якого ніхто не чекає, якому ніхто не висловлює подяку. Неначе на чужину, після семи індійських літ повертається португальський солдат Фернан де Магельянш на свою батьківщину.

      Магеллан здобуває свободу

      Червень 1512 р. – жовтень 1517 р

      Героїчні епохи ніколи не були й не бувають сентиментальними, тому таку мізерно низьку вдячність виявляли королі Іспанії й Португалії відважним конкістадорам, що завоювали для них цілі світи. Колумб повертається в Севілью в кайданах. Кортес потрапляє в немилість, Піссаро умертвляють. Нуньєсу Бальбоа, котрий відкрив Тихий океан, стяли голову. Камоенс, поет і воїн Португалії, подібно до свого великого побратима Сервантеса, обмовлений нікчемними провінціальними чиновниками, місяці й роки проводить у в’язниці, яка майже нічим не відрізняється від вигрібної ями. Страшенна невдячність доби великих відкриттів: жебраками і каліками, завошивленими, безпритульними, хворими на лихоманку, блукатимуть портовими провулками Кадіса й Севільї ті самі матроси і солдати, що завоювали для іспанської корони скарбниці інків і коштовності Монтесуми. Мов шолудивих псів, безславно зариють у рідну землю тих небагатьох, кого смерть пощадила у колоніях, бо чого варті подвиги цих безіменних героїв для придворних лестунів, які самі ніколи не покидають надійних стін палацу, загрібаючи вправними руками багатства, здобуті тими в боях? Саме вони, ці придворні трутні, стають adelantados – губернаторами нових провінцій; вони мішками гребуть золото і, як непрошених гостей, відтісняють від казенної годівниці СКАЧАТЬ