Історія русів. Український переклад. Неизвестный автор
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Історія русів. Український переклад - Неизвестный автор страница 32

Название: Історія русів. Український переклад

Автор: Неизвестный автор

Издательство: Фолио

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-966-03-7687-8, 978-966-03-7604-5

isbn:

СКАЧАТЬ який провадив тоді війну з цісарем німецьким за Сербію та Угорщину, переконливо просив короля взяти поміж ними посередництво і помирити їх у їхніх незгодах або дати йому підмогу в тій війні, за те обіцяв йому великі гроші або поступку в землях, суміжних з Польщею. Король від усього того відмовився, а року 1439-го взяв сторону угорців і, виступивши з армією своєю проти турків, розбив їх двічі в Трансільванії, а, нарешті, зійшовшись з султаном на границях угорських, подолав і його у головній битві недалеко ріки Дунаю, змусивши султана з рештками армії своєї відступити за Дунай. Плодом сих перемог було те, що угорці визнали Владислава за свого короля, яким він і був у них справді протягом п’яти літ. Султан також визнав його у тій гідності і відступив йому всі свої претензії на Угорщину, а король знов уклав з султаном мир, який був затверджений з обох боків присягами і трактатами; і по тому він, нагороджуючи своє воїнство, зробив великі пожалування і дарунки чинам і війську руському, що відмінно допомагало у всіх його звитягах; а було в тих походах сорок три тисячі сімсот чоловік під командою воєвод: київського Світольдовича і сіверського Ольговського та полковників Блудича, Дулепи, Претича, Станая, Бурлія і Артазія, яким між іншими дарами королівськими жалувано від нього герби та золоті коряки на поворозах, себто на шнурах шовкових, почеплених через плече і схожих на сучасні аксельбанти або кавалерії.

      Мир той довго не тривав, і король року 1444-го порушив його у найпідступніший та найганебніший спосіб. Папа римський Євгеній IV, відаючи про відвагу королівську і хоробрість його воїнства, що вперше майже перемогло так гучно сили турецькі, які жахали до того всю Європу, підмовив короля знову напасти на турків, які воювали тоді з венеціянами та далмацькими народами, котрі, будучи християнами грецької віри, просили папу допомогти їм супроти турків, обіцяючи за те прийняти його релігію і верховне над собою ієраршество. Король відмовлявся довго великою для себе ганьбою і тяжким гріхом за віроломство і зламання присяги, учинених з султаном турецьким при укладанню з ним недавнього миру. Та папа буллою своєю розгрішив короля від усіх присяг та зобов’язань його супроти турків, запевняючи, що присяги з невірними нічого не варті і християни від них завжди можуть бути вільні. На додачу до того прислав він легата свого кардинала Іульяна Чезаріні до короля з добрячим мішком золота, котрий ніколи з ним не розлучався, а король, зібравши зараз достатні сили і не сповіщаючи про те султана, вирушив у його провінції і, минаючи їх, яко ворог, переправився за ріку Дунай, спрямовуючи похід свій до міста Андріанополя. Султан, звідавши про нашестя на землі його короля польського з армією своєю явною війною, без оголошення на те причин, протестувався довколишнім народам, свідчився небом і землею, підносячи до них руки, і, нарешті, присягався всім, що є найсвятішим на світі, що він не подав жодних причин до заламання миру з поляками і урочистих присяг, які його ствердили, і завершив таким виразом: «Зневажили СКАЧАТЬ