Протистояння. Том 2. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      – Господи, Ґлене, ну ми ж усі американці…

      – Ні, отут ти помиляєшся, – відказав Ґлен, розплющуючи очі. Вони здавалися запалими й налитими кров’ю. – Ми – жменька недобитків без жодного уряду. Ми – випадкова мішанина з усіх вікових, релігійних, класових, расових груп. Уряд – це ідея, Стю. Тільки так і ніяк інакше, якщо відкинути бюрократію та іншу хрінь. Я поясню докладніше: уряд – він у голові, це доріжка пам’яті, прокладена в мізках. Що нам зараз потрібне – це культурне відставання.[64] Більшість цих людей досі вірять у представницький уряд – республіку, – це сприймають за демократію. Але культурне відставання ніколи не триває довго. Мине трохи часу, і почнеться нутряна реакція: президент мертвий, Пентагон порожній – хоч в оренду здавай, а в Білому домі й Сенаті дебати ведуться хіба що між мурахами і тарганами. Наші тут скоро отямляться й усвідомлять: старе життя закінчилося, тож суспільство можна змінити як їм заманеться. Ми хочемо – нам необхідно – перехопити ініціативу, доки вони не отямилися й не впороли якусь дурницю.

      Він кивнув пальцем на Стю.

      – Якщо на зборах вісімнадцятого хто-небудь устане й запропонує абсолютну владу матінки Ебіґейл, а щоб ми з тобою й оцим Андросом стали її радниками – то ці люди проголосують за це одностайно в щасливому невіданні, що проголосували за першу в Америці диктатуру від часів Г’юї Лонга.[65]

      – Ох, просто не віриться. Тут же випускники коледжів, юристи, політичні активісти…

      – Певне, колись вони були такими. А тепер вони – жменька втомлених, наляканих людей, які не знають, що з ними буде. Може, хтось і пищатиме, але вони заткнуться, коли їм сказати, що матінка Ебіґейл та її радники повернуть у місто електрику за шістдесят днів. Ні, Стю, дуже важливо, щоб ми передусім ратифікували дух старого суспільства. Оце я мав на увазі під відновленням Америки. Це має бути саме так, поки ми перебуваємо під прямою загрозою людини, яку називаємо Супротивником.

      – Давай, що далі?

      – Добре. Наступний пункт порядку денного – щоб уряд діяв, як у невеликому населеному пункті Нової Англії. Ідеальна демократія. Поки нас порівняно мало, це працюватиме. Тільки замість ради міських виборних у нас буде семеро… представників, гадаю. Представників Вільної зони. Як звучить?

      – Гарно.

      – От і мені подобається. І ми подбаємо, щоб обрали тих самих людей, які будуть у комітеті. Зробимо так, щоб треба було поспішати, доки ніхто не почав на всю губу агітувати за своїх друзів. Доберемо тих, хто нас висуне і підтримає. Голосування піде, як діти в школу.

      – Чисто виходить, – захопився Стю.

      – Атож, – похмуро мовив Ґлен. – Якщо хочеш зробити коротке замикання в демократичному процесі, то соціолог до твоїх послуг.

      – Ну а далі?

      – Дуже популярна штука. У цьому пункті буде сказано: «Резолюція: дати матінці Ебіґейл абсолютне право вето на будь-яку дію, пропоновану Комітетом».

      – Господи! СКАЧАТЬ