Град земний і Град небесний. Тамара Альохіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ коналив старовинний секрет олійних фарб; автор Гентського вівтаря (поч. 1422р.).

      Ян ван Ейк (1390-1441рр.) – молодший брат Губерта. Завершив розпис Ґентського вівтаря після смерті старшого брата (1426-1432рр.); з 1425р. обіймав посаду придворного художника при дворі Філіпа Доброго, герцога Бургундського, а також був емісаром герцога з особливих доручень.

      1

Розкішний часослов герцога Беррійського «Пори року». КвітеньБрати Лімбурґи

      Ян піднявся на вершину пагорба і захоплено завмер. Замок дю Клейн на тлі синього липневого неба й поля стиглої пшениці; женці на полі, а неподалік селяни, які стрижуть овець; дорога, що вабить у далину – все це зачаровувало. Юнак дістав із сумки вуглину й папір і почав малювати. Коли малюнок був готовий, акуратно склав його в теку і заквапився до замку, адже сонце вже хилилося до обрію.

      – Ти хто? – зупинив його біля воріт молодий стражник.

      – Ян, живописець із Маасейка, – відповів художник.

      – Із Нідерландів?

      – Так.

      – До кого прямуєш?

      – Іду в майстерню братів Лімбурґів.

      – То тебе запросили Лімбурґи?

      – Так, точніше Ерман, старший із братів, – підтвердив Ян.

      – У нас тут багато художників: із Парижа, з Німеччини, навіть з Італії, – похвалився стражник. – Кажуть, що його світлість герцоґ Беррійський щедро платить! Значить, ти теж прийшов заробити?

      – І повчитися!

      – Але ж ти сказав, що живописець? – здивувався стражник. – Нумо, доведи, що умієш малювати!

      – Будь ласка, – Ян дістав із дорожнього мішка теку з малюнками, – дивися.

      – Бачу, – мовив стражник, роздивляючись роботи, – це усе володіння нашого герцоґа!

      – Красиві у вас тут місця, а замок просто диво!

      – Так і є! – підтвердив стражник і додав: – Це усе Мелюзина!

      – Мелюзина?

      – Фея, – пояснив стражник, – яка допомогла своєму чоловікові Раймондину з роду Лузіньянів придбати ці землі, а тоді за одну ніч звела замок і міст!

      – Але ж це казка! – усміхнувся Ян.

      – А ось і не казка! – заперечив стражник. – Мелюзина жила тут і народила Раймондинові, предкові нашого герцоґа, вісьмох синів. Але одного разу, образившись на свого чоловіка, перетворилася на крилату змію й полетіла собі. Отак відтоді й літає вона над замком, оберігаючи його і увесь свій рід. У нас багато хто її бачив!

      – Он воно що! – здивувався Ян. – Послухай…

      – П’єр. Мене звуть П’єр, – відрекомендувався балакучий стражник.

      – Знаєш, П’єре, я дуже втомився з дороги, мені б засвітла потрапити до Лімбурґів.

      – Та ж вони мешкають зовсім поряд, – заспокоїв його П’єр. – Онде їхній будинок, третій праворуч.

      – Дякую. То я можу йти? – запитав Ян.

      – Гаразд, іди, – погодився П’єр і додав: – Щоправда, герцоґа в замку немає, і Ермана теж.

      – А де ж вони?

      – Його світлість об’їжджає свої володіння. А Ерман з ним, адже він – перший придворний живописець!

      – Але ж його молодші брати вдома?

      – Так, Жан і Поль тут, – підтвердив стражник.

      – Спасибі тобі, П’єре! – подякував художник і пішов до вказаного будинку.

      – Хай щастить, живописцю з Маасейка! – прокричав йому навздогін П’єр.

      2

Розкішний часослов герцога БеррійськогоБрати Лімбурґи

      У майстерні братів Лімбурґів було людно. Художники стояли за конторками і малювали тонкими пензликами на листах пергаменту, підмайстри готували фарби.

      – Ти хто? – до Яна підійшли двоє молодих майстрів.

      – Ян із Нідерландів, молодший брат Губерта ван Ейка!

      – Ласкаво просимо, Яне. Я Поль Лімбурґ, а це Жан. Наш старший брат Ерман зараз у відїзді.

      – Знаю, мені вже сказали.

      – А чому ти приїхав сам?

      – Губерт залишився в Маасейку, у нього там дуже важлива справа! – пояснив Ян.

      – Шкода, – засмутилися брати, – ми розраховували на його допомогу! А сам ти що вмієш?

      – Губерт навчив мене всьому!

      – Це добре: роботи у нас, як бачиш, багато, – сказав Поль. – Його світлість герцоґ Беррійський побажав виготовити СКАЧАТЬ