Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на кросівок Джека. Хлопчик приглушено скрикнув, а в очах запекло від сліз.

      – Стули пельку, – гаркнув Смоукі, – Лорі не відрізнить гівно від «Шіноли»[105], а ти досить кмітливий, аби це розуміти. Повертайся назад і притягни мені ящик «Бада».

      Хлопчик пішов до комори, припадаючи на ногу, яку придушив Смоукі, й міркуючи, що в нього, можливо, зламані деякі пальці. Цілком можливо. Голова гуділа від диму, галасу та схожих на скавуління ритмів «Хлопців з долини Дженні», двоє з яких на сцені явно хиталися. Свідомість свердлила єдина думка: не можна чекати до закриття. Він справді міг не витримати так довго. Якщо Оутлі – в’язниця, а «Пивниця Оутлі» – його камера, то втома була таким самим тюремним наглядачем, як і Смоукі, а може, навіть суворішим.

      Попри свої хвилювання щодо того, якими будуть тут Території, чарівний сік здавався дедалі найнадійнішим засобом для втечі. Він міг би ковтнути і перенестися… і якби йому там удалося пройти на захід принаймні милю (чи дві щонайбільше), то ковтнув би ще трохи й повернувся б у США далеко за межами цього жахного містечка – може, десь біля Бушвіла чи навіть Пемброка.

      Коли мені було шість, коли Джекі було шість, коли…

      Він знайшов «Бад» і знову потягнув його крізь двері… а там стояв і витріщався на нього високий м’язистий ковбой із довгими руками, який скидався на Рендольфа Скотта.

      – Здоров, Джеку, – сказав він, і Джек з наростаючим жахом помітив, що очі чоловіка були жовтими, наче курячі лапи. – Хіба тобі не казали забиратися геть? Ти погано слухав, так?

      Джек стояв з ящиком «Бада», що відтягував руки, і вдивлявся у ті жовті очі, та раптом неприємна думка пробилася в його голову: ось хто тоді причаївся в тунелі – ця людина-потвора з мертвими жовтими очима.

      – Облиш мене, – слова зірвалися з уст з крижаним шепотом.

      Чоловік підійшов ближче.

      – Ти вже мав би піти геть.

      Джек спробував відступити… але тепер він стояв під стіною, і ковбой, що нагадував Рендольфа Скотта, нахилився до нього. Джек відчув у його подиху запах зогнилого м’яса.

2

      У четвер між полуднем, коли Джек узявся до роботи, і четвертою дня, коли після роботи усілякий люд завалювався в «Пивницю», платний телефон із повідомленням «ПРОХАННЯ ОБМЕЖУВАТИ СВОЇ ДЗВІНКИ ТРЬОМА ХВИЛИНАМИ» дзвонив двічі.

      Коли він задзеленчав уперше, Джек узагалі не відчув жодного страху – виявилося, що то дзвонив адвокат з «Юнайтед Фандс».

      Двома годинами по тому, коли Джек збирав останні пляшки з попереднього вечора, телефон почав дзижчати знову. Цього разу хлопчик закинув голову, наче тварина, що відчула пожежу в сухому лісі… от тільки його охопив не вогонь, а холод. Джек повернув голову до телефону, що стояв за якихось чотири фути від місця його роботи, почув, як хрумкнули хребці в шиї. Він гадав, що побачить автомат, забитий кригою, кригою, що сочиться крізь чорну пластмасову коробку телефону, висовується крізь отвори в слухавці, а з мікрофона лізуть тонкі, як стрижні олівців, бурульки: вони звисають з диска СКАЧАТЬ