Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для нього було те, як очі Смоукі Апдайка вражено чи навіть шоковано розширилися. Він нахилився вперед, розкидавши кілька жовтих і рожевих папірців.

      – Святий Ісусе, малий, – сказав він. – Це наробив твій вітчим?

      – От тоді я й вирішив тікати.

      – А він не збирається заявитися сюди в пошуках свого авто, мотоцикла, гаманця чи грьобаної заначки наркоти?

      Джек похитав головою.

      Смоукі ще з хвильку подивився на Джека, а тоді натиснув на калькуляторі кнопку «Вимкнути».

      – Ходімо до комірчини, малий, – сказав він.

      – Чому?

      – Я хочу побачити, чи ти справді можеш поставити на вісь одне з тих барилець. Якщо ти можеш притягти барило, коли воно буде мені потрібно, отримаєш роботу.

4

      На радість Смоукі Апдайка, Джек показав, що здатен поставити на обідок одне з великих барил, прокотити його до візка та поставити на платформу. Хлопчик навіть удав, що це досить просто, – він випустить барило й отримає в ніс лише наступного дня.

      – Ну що ж, не так уже й погано, – сказав Апдайк. – Ти ще не доріс до цієї роботи та, можливо, заробиш собі срану грижу, але то вже твої проблеми.

      Він сказав Джекові, що той може братися до роботи опівдні та працювати до першої ночі (чи, звісно, доки тобі стане сил). Апдайк казав, що зарплату Джек отримуватиме щовечора після закриття. Готівкою.

      Коли вони повернулися до зали, там була Лорі, вбрана у темно-сині баскетбольні шорти – такі короткі, що з-під них виглядали краї її віскозних трусиків – і блузку без рукавів, вочевидь куплену в «Маммот Марті»[93] в Батавії. Її тонке біляве волосся було зачесане назад і фіксувалося пластмасовими шпильками. Вона палила «Пел Мел», і вологий край сигарети був щедро змащений губною помадою. Велике срібне розп’яття висіло в неї між грудьми.

      – Це Джек, – сказав Смоукі. – Можеш прибрати з вікна оголошення «Потрібен помічник».

      – Тікай, малий, – сказала Лорі. – Ти ще маєш час.

      – Закрий їбало.

      – Змусь мене.

      Апдайк вдарив її по заду, але не грайливо і з любов’ю, а досить сильно, щоб вона стукнулася об м’яку оббивку барної стійки. Джек кліпнув і згадав звук Озмондового батога.

      – Великий чоловік, – сказала Лорі. В її очах заблищали сльози, і все ж таки жінка виглядала задоволеною, ніби так все й мало бути.

      Джекова тривога стала чіткішою, гострішою… готовою от-от перетворитися на страх.

      – Не варто зважати на нас, мальку, – сказала Лорі й рушила повз нього до оголошення на вікні. – Все буде гаразд.

      – Його звати Джек, а не мальок, – сказав Смоукі. Він повернувся назад до кабінки, де «проводив співбесіду» з Джеком, і взявся збирати рахунки. – Мальок – це, блядь, дитина риби. Тебе хіба не вчили в школі? Ну, приготуй цьому мальку кілька бургерів. Йому опівдні виходити на роботу.

      Вона прибрала з вікна вивіску «ПОТРІБЕН СКАЧАТЬ