Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хутко повернувся до вітальні та цього разу зазирнув за диван.

      …витягує через чорний хід і заштовхує в машину; його очі починають набирати жовтої барви…

      Він зняв слухавку й натиснув «0».

      – Це… е-е-е… Джек Сойєр, і я в… е-е-е… чотириста восьмому номері. Чи не лишала моя мама якесь повідомлення для мене? Вона б мала бути тут, але… але чомусь… е-е-е…

      – Я перевірю, – відповіла дівчина, і Джек щосили стискає слухавку в жаданому очікуванні на її повернення. – Вибачте, жодних повідомлень для чотириста восьмого.

      – А як щодо чотириста сьомого?

      – Це та сама скринька, – відповіла дівчина.

      – А в неї за останню годину не було відвідувачів? Ніхто не приходив цього ранку? Тобто на зустріч із нею.

      – Про це знають на реєстрації, – відповіла вона. – Я не маю інформації щодо цього. Хочете, підійду й дізнаюся?

      – Будь ласка.

      – О, я рада хоч чимось зайнятися в цьому морзі, – відповіла дівчина. – Залишайтеся на лінії.

      Ще одна мить болісного очікування. Повернувшись, дівчина сказала:

      – Жодних відвідувачів. Може, вона лишила записку десь у вашому номері.

      – Дякую, я перевірю, – безнадійно відповів Джек і поклав слухавку.

      Чи сказав портьє правду? Чи, може, Морґан Слоут простягнув йому двадцятидоларову банкноту, складену до розмірів марки, на своїй м’ясистій долоні? Джек міг припустити й таке.

      Він упав на ліжко, тамуючи ірраціональне бажання зазирнути під подушки. Звісно ж, дядько Морґан не прийшов сюди й не викрав її: він досі був у Каліфорнії. Та він міг послати інших людей зробити це для нього. Спіді згадував про таких людей: чужинців, що вештаються обома світами.

      Джек більше не міг лишатися в кімнаті. Він зіскочив з ліжка й повернувся в коридор, зачиняючи за собою двері. Ступивши кілька кроків, хлопчик розвернувся, знову підійшов до дверей і відчинив їх своїм ключем. Прочинив десь на дюйм, а тоді рушив назад до ліфтів. Може бути, що вона пішла без ключа: до крамнички у вестибюлі чи в газетний кіоск – узяти газету або журнал.

      Ага, звісно ж. Він не бачив, аби вона брала до рук газету з початку літа. А всі новини, які цікавили її, повідомляли по внутрішньому радіо.

      Тоді вона пішла на прогулянку.

      О так, зробити зарядку та добре подихати. Або зайнятися спортивною ходьбою: певно, Лілі Кавано раптом організувала собі стоярдовий забіг. Поставила на пляжі бар’єри й готується до наступних Олімпійських ігор…

      Коли ліфт привіз Джека у вестибюль, він зазирнув до крамнички, у якій статечного віку білявка з того боку прилавка глянула на нього поверх окулярів. Іграшкові тварини, крихітний стос тонких газет, полиця з ароматизованими гігієнічними помадами. Журнали «Піпл», «Ас» та «Нью-Гемпшир меґезін» стирчали з кишеньок у настінному стенді.

      – Даруйте, – мовив Джек і пішов геть.

      Він СКАЧАТЬ