Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ підсунув руки під дерев’яний хвіст білої кобили і стиснув пальці. З кректанням Спіді обхопив великими коричневими руками передні ноги Леді. Разом вони перенесли дерев’яну лошицю до обертальної платформи каруселі. Штир стирчав унизу, виблискуючи мастилом «Квакер Стейт».

      – Трохи лівіше… – прохрипів Спіді. – Ага… тепер опусти її, Джеку-Мандрівнику! Опусти її долу. Чудово.

      Вони встромили штирі та відступили. Джек хекав, а Спіді щирився, хрипко відсапуючись. Негр витер долонею піт із брів і осміхнувся хлопчику.

      – Боже правий, ну хіба ми не круті?

      – Ну раз ви так кажете, – усміхнувся Джек.

      – Кажу! О так! – Спіді потягнувся до задньої кишені та витяг звідти темно-зелену пляшку. Він відкрутив закривку, ковтнув – на мить Джек відчув дивну впевненість: він може бачити крізь Спіді. Чоловік ставав прозорим, ефемерним, наче один із привидів у серіалі «Топпер»[34], що крутили на одній з інді-станцій у Лос-Анджелесі. Спіді зникав. «Зникав, – міркував Джек. – Чи переходив у інше місце?» Але це була ще одна ідіотська думка; вона не мала жодного сенсу.

      Тоді Спіді знову став таким же чітким, як і раніше. Очі просто зіграли з Джеком злий жарт, миттєва…

      Ні! Неправда. На якусь мить його майже не стало тут!

      …галюцинація.

      Спіді уважно подивився на нього. Явно вирішив простягнути пляшку Джеку, тоді ледь помітно захитав головою, закрутив закривку, й баклажка ковзнула в задню кишеню. Він повернувся до огляду Срібної Леді, яка знову стала на своє місце на каруселі. Тепер залишалося тільки надійно закріпити її болтами. Чоловік усміхався.

      – Ми круті, найкрутіші, Джеку-Мандрівнику.

      – Спіді…

      – Усі вони мають імена, – промовив Спіді, повільно обходячи навколо обертальної платформи каруселі; його кроки гучно відлунювали у величезній будівлі. Зверху, в затінку перехрещених балок, тихо перемовлялися сільські ластівки. Джек ішов за негром. – Срібна Леді… Північ… а ось цей чалий – Скаут… а ось цю кобилку звуть Прудконога Еллі.

      Негр відкинув голову та заспівав, дивуючи ластівок, що кружляли навколо:

      – Спід з вогнем кохання гралась… І Білл Мартін її вбив, розкажу, що сталось[35]… Гай-гай. Поглянь, як вони літають! – Він зареготав, але коли повернувся до Джека, то знову посерйознішав. – Ти ж хочеш спробувати врятувати життя своєї матері, Джеку? Її та тої, іншої, жінки, про яку я тобі розповідав?

      – Я… – «не знаю як» хотів він сказати, але голос усередині нього – голос, що прийшов з тої, раніше замкненої, кімнати, з якої вранці виринула згадка про двох чоловіків, що намагалися його викрасти – владно зріс: «Ти чудово все знаєш! Тобі, можливо, для початку знадобиться Спіді, але ти все знаєш, Джеку. Знаєш».

      Він гарно знав цей голос. Це був голос його батька.

      – Я спробую, якщо ви розкажете мені як. – Голос хлопчика звучав нерівномірно: то вищав, то нижчав.

      Спіді пройшов залою до дальньої стіни СКАЧАТЬ