Крихітка фея та інші британські казки. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лісу, у який тутешні селяни боялися заходити, розповідаючи казки про друїдів, які нібито там колись водилися.

      Бій був нерівним, і хоч солдати Крістіана билися, як леви, але один за одним вони падали на землю, щоби більше не піднятися. В самий розпал битви вірний кінь під герцогом встав на диби, злякавшись пострілу мортири,[3] і поніс свого вершника прямо в хащу лісу. Крістіан під час бою був поранений у руку, тому йому було складно впоратися з переляканим конем. А від втрати крові Крістіан слабшав і вже не міг міцно триматися в сідлі, і чергова гілка, що вдарила по обличчю, збила Крістіана з коня. Тварина без їздця кинулася геть.

      – Ох і доля ж у мене, – прохрипів герцог, підводячись із землі. – Спочатку програв у війні, яку сам і розпочав, а під кінець буду з’їдений вовками в цьому дрімучому лісі.

      Насилу звівшись із землі, він вийняв з піхов палаша,[4] щоб прорубати собі дорогу серед густого лісу, і пішов, куди очі дивилися. Крістіан йшов довго, сили ставало дедалі менше, але несподівано він зауважив, ніби попереду за деревами ліс кінчається. Він зрадів тому, що нарешті вибереться з цієї хащі.

      Але, вийшовши з лісу, Крістіан не повірив своїм очам: перед його поглядом розкинулося велике поле, з усіх боків обрамлене лісом, посеред поля стояв замок. Уже що-що, а замок точно Крістіан не сподівався тут побачити.

      – Напевно, я марю, – тільки й промовив він, падаючи з ніг від утоми і втрати крові.

* * *

      Отямився герцог, лежачи на ліжку в кімнаті зі склепінчастою стелею і стінами старовинної кладки. В кутку кімнати горіла свічка, її світла не вистачало, щоб роззирнутися, та герцогу й несила було це зробити.

      Від багатоденного спішного відступу практично без сну та передиху його організм, здавалося, вичерпав усі свої ресурси й тепер просто вимагав відпочинку. Крістіан знову провалився в забуття.

      Коли наступного разу Крістіан отямився, втома ніби відступила на другий план. У нього вистачило сил озирнутися, хоч повертати голову й доводилося з великими труднощами, пересилюючи біль:

      – Вам не можна крутитися, мілорде, – почув він.

      Голос, що вимовив ці слова, належав молодій дівчині.

      – Хто ви? – запитав Крістіан.

      – Для вас, мабуть, добра фея, – відповіла дівчина, і з інтонації Крістіан зрозумів, що вона усміхнулася. – Я рада, що криза минула і вам уже краще. Ви, напевно, хочете пити.

      До того, як вона це сказала, Крістіан навіть і не думав про воду, але після виголошених слів він одразу відчув, як сильно хоче пити. У відповідь він просто кивнув.

      З того боку, звідки до цього лунав голос дівчини, тепер почулося дзюрчання води.

      – Акуратно, мілорде, не поспішайте, – сказала дівчина, підтримуючи Крістіанові голову.

      Напившись, Крістіан впав назад на подушку. Вода трохи освіжила його.

      – Де СКАЧАТЬ