Крихітка фея та інші британські казки. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

      Прийшов селянин на своє поле, а там, як і раніше, Страшко стоїть.

      – Чолом тобі, владико тутешніх земель, – привітав його селянин. – Щось маєш не дуже здоровий вигляд.

      – Та пропади ти пропадом зі своїм листям, – люто пробуркотів Страшко, – всю зиму його жував, а воно геть без смаку!

      – Ну, в цьому році листя не буде, – всміхнувся селянин. А про себе додав: «На пшениці листя не росте!»

      – Все, як і домовлялися минулої осені: тобі корінці, а мені вершки? – продовжував селянин.

      – Звичайно, – прогарчав ледащо, – тепер ти мене не обдуриш.

      «Ну, це ми ще побачимо!» – подумав Неш.

      Літо видалося спекотним, для пшениці те що треба. Дозріли колоски, налилися золотом, і, коли вже схилились набік,[1] Неш почав їх жати. І так у його руках робота кипіла, що Страшко не помітив, як всю пшеницю селянин зібрав, а йому залишив тільки порожнє поле з невеликою, але колючою стернею.

      – Твій урожай я залишив на полі, забирай, – кинув селянин і грюкнув хвірткою.

      Довго Страшко не міг зрозуміти, як селяни їдять ці кляті корінці, які залишив йому Неш, поки не збагнув, що його знову обдурили. Заревів тоді Страшко, та так заревів, що цей рев чула вся доброчесна Англія від Бристольської затоки до Ла-Маншу. І вирішив тоді Страшко, що його більше так не одурити, він заздалегідь домовиться з селянином, щó той буде саджати, і лише тоді, коли урожай дозріє, вони разом будуть його збирати, і хто скільки збере, то й буде його.

      Прийшла весна, і Неш знову завітав на своє поле. Там на нього чекав Страшко, щоб розповісти, як вони будуть співпрацювати цього року.

      – Ось що, чоловічку, я зрозумів, що ти мене торік перехитрив, і в позаминулому році перехитрив, але більше такого не буде! – гарчав Страшко. – Цього року ти сієш пшеницю, і ми її жнемо разом, ти з одного кінця поля, я з другого. Хто скільки скосить, стільки й забере.

      – Добре, володарю цих земель, хай буде по-твоєму, – сказав Неш, вважаючи, що до осені, коли прийде пора жати пшеницю, він щось встигне придумати.

      Але розпочався сезон польових робіт: потрібно поле зорати, а потім його заборонувати, пшеницю засіяти… Загалом не до придумувань було Нешу. І коли колос почав звисати на стеблі вбік, Неш не знав що робити, але ділитися зі Страшком він точно не хотів. Тоді селянин пішов до Ірвінда – відомого на всю околицю старця-оракула. Він міг передбачати минуле і вгадувати майбутнє; бувши сьомим сином сьомого сина, він відкрив для себе таїнства мудрості. Тому він часто давав слушні поради за скромну винагороду.

      – Оселилося на моєму полі величезне страховисько, воно хоче половину мого врожаю, – почав Неш.

      – Ну то не давай, – відповів оракул.

      – Оракуле, за таку пораду я тобі платити не буду! – попередив його Неш.

      – Тоді більше розкажи про свою проблему, інакше мені важко давати слушні поради, – мовив Ірвінд.

      – Страшко сказав, що буде зі мною разом мою пшеницю жати, СКАЧАТЬ