Крихітка фея та інші британські казки. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ справді, ти все вже зробила, – погодився той. – Сідай у карету, повезу тебе назад.

      Вугільно-чорні коні швидко несли Гуді додому в село, а вона в душі раділа, що жива-здорова вибралася звідтіля. Діставшись до потрібного місця, карета зупинилася, і Гуді поквапно вистрибнула з неї.

      – Сті-і-ій, – закричав їй услід косоокий.

      У цей момент серце мало не вискочило з грудей Гуді.

      – А гроші тобі не потрібні? – запитав він.

      Насправді Гуді була така щаслива вибратися з цього бісівського будинку, що геть забула про гроші. А гроші, як то кажуть, не пахнуть, чому від них відмовлятися?

      – Забула, пане, зовсім дурна стала, – заголосила Гуді.

      Але косоокий біс і не збирався її обманювати, ба більше: він заплатив їй над міру, чому Гуді була щиро рада.

      Наступного дня вона пішла на ринок, адже її довго не було вдома й усі продукти вже стали непридатні до вживання. Ось вона й вирішила на ринку поповнити запаси. Переходячи від прилавка до прилавка, вона несподівано побачила свого вчорашнього клієнта. Він теж переходив від прилавка до прилавка, щоправда, він не просто дивився, але й потроху брав з кожного лотка та й складав у свою полотняну торбу, яка була і так вже геть наповнена. При цьому на нього ніхто не звертав уваги, ніби його й не було.

      – Здрастуйте, пане добродію, – почала Гуді, – а ви теж вирішили сходити за покупками?

      Від несподіванки косоокий аж присів.

      – А ти що, мене бачиш? – замість привітання промовив він.

      – Звісно, бачу, як не бачити, ви ось, переді мною стоїте, – здивувалася Гуді.

      – А яким ти мене оком бачиш? – поцікавився косоокий.

      – Правим бачу, – все ще здивовано відповідала Гуді.

      – Так ось і отримуй по ньому, – зло промовив косоокий і тріснув своєю тростиною прямо Гуді в праве око.

      Відтоді вона ним і не бачить нічого, але дістала хороший урок: ніколи не мати з бісами нічого спільного.

      Чарівний ріг

      Англійська казка

      Давним-давно, за часів славних лицарів і турнірів, жив один лицар. Але, як ми далі побачимо, не був він славним, а був звичайним пройдисвітом, хоч і мав герба з крилатим змієм. Якось цей лицар їхав з королівським почтом на полювання. За якийсь час наш герой захотів пити. У лісі він зустрів дроворуба, якого й спитав, де тут можна знайти джерело.

      – Та навіщо тобі джерело, шановний лицарю? – здивувався дроворуб. – Бачиш – он там починається пагорб, то ти виберись на нього і скажи: «Хочу пити!»

      – І що, тоді мені одразу пити перехочеться? – посміявся з дроворуба лицар.

      – Ні, – вів далі дроворуб, – після того, як ти вимовиш ці слова, з’явиться чолов’яга в шовковій лівреї і запропонує тобі ріг, прикрашений коштовним камінням. Такі наші предки колись робили. А в тому розі буде духмяне питво, яке вмить позбавить тебе спраги і наповнить СКАЧАТЬ