Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник). Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      Їхав стрілець на війноньку,

      Прощав свою дівчиноньку:

      «Прощай, миленька, чорнобривенька,

      Я йду в чужу сторононьку.

      Прощай, миленька, чорнобривенька,

      Я йду в чужу сторононьку.

      Подай, дівчино, хустину,

      Бо як у бою загину:

      Накриють очі темної ночі,

      Легше в могилі спочину.

      Накриють очі темної ночі,

      Легше в могилі спочину».

      Лихії люди насилу

      Взяли нещасную милу,

      Там серед поля гнеться тополя

      Та й на стрілецьку могилу.

      Там серед поля гнеться тополя

      Та й на стрілецьку могилу.

      Йде січове військо

      Та співає стиха:

      Як поборем вороженьків —

      Не буде в нас лиха.

      Як поборем вороженьків —

      Не буде в нас лиха.

      Йде січове військо

      В боротьбу криваву:

      Як поборем вороженьків —

      Добудемо славу.

      Як поборем вороженьків —

      Добудемо славу.

      Йде січове військо

      Пісня степом лине:

      Як поборем вороженьків —

      Слава не загине.

      Як поборем вороженьків —

      Слава не загине.

      Накрила нічка, тай тихесенька,

      Земленьку кругом, —

      Лиш вітер мряки жене злегенька

      Над сонним лугом.

      І до любови накликає

      Чарівниченько соловій,

      А місяць срібний розтягає

      Чарівну пряжу мрій.

      Там при окопах на долині

      Стоїть поручник молодий.

      Йому щохвилі вилітає

      Зітханнячко з грудей:

      «Спи, дівчино, спи, кохана,

      Злоті мрії-сни.

      І про мене, голубонько,

      Не забудь спімни».

      А там у Львові музики грають,

      Танець жваво йде.

      Дівочі очі, як зорі сяють,

      Любка всім вперед веде.

      І усміхається чарівно,

      І клонить голову на грудь.

      А сотник просить, сотник молить:

      «Кохана! Не забудь!»

      Сіріє ранок, світла гаснуть,

      Тяжіє сонна голова.

      А сотник шепче ще до ушка

      Прощальнії слова.

      «Спи, дівчино, спи, кохана,

      Злоті мрії-сни.

      І про мене, голубонько,

      Не забудь спімни».

      Ударив гранат, як грім гримучий,

      Землю розгорнув.

      Збудив окопи і ліс дрімучий,

      І ставок, що вже заснув.

      Там при окопах на долині

      Лежить поручник молодий.

      Йому потічком випливає

      Червона кров з грудей.

      І знову стихло все довкола,

      Ставок заснув, СКАЧАТЬ