Книга змін. Андрей Цаплиенко

Чтение книги онлайн.

      Потім було багато фото з поваленим халіфом. І багато війни та крові.

      Зима в Києві не схожа на весну в Багдаді. Так я сказав собі, відігнавши неприємні думки. Мені хотілося змін. І вірилось у світле майбутнє.

      – Сьогоднішні події дають нам сигнал: завтра ми з вами прокинемося вже в іншій країні, – казав я в мікрофон, дивлячись у камеру, долаючи страх, і захват, і морозне повітря, що заважало говорити. А за моєю спиною сильні революційні руки за допомогою молотка та зубила відбивали ленінський мармуровий ніс. Хіба ви не знаєте, що всі найважливіші речі на землі відбуваються за спиною журналіста?

      Далі біг нерівною місцевістю. Знайома барикада з написом «Зрозумійте. Нас дістало!» Набита підпаленими дровами залізна бочка.

      – Доброго дня! Скажіть, а ви готові до зустрічі силовиків?

      – Готові.

      – А якщо вони захочуть розігнати Майдан?

      Пауза. Потім відповідь.

      – А ми їх зустрінемо чаєм. Он який смачний у нас чай. Ароматний. Ми всіх тут пригощаємо. Безкоштовно. Хочете?

      Ніколи не думав, що пластик може так приємно обпікати руки.

      Ідемо до намету. Заходимо всередину великого брезентового шатра.

      – Ого, як тут тепло! А де ви спите?

      Камера знімає матраци, що на них, як на передовій бійці, не роздягаючись, сплять майданівці.

      – А що ви їсте?

      – Та ось, приготували бутерброди з чаєм.

      Камера панорамує пагорби всілякої поживи на столі. Мільйони людей в Україні та за її межами бачать на своїх широких екранах ці наїдки революції і чують мій голос:

      – Дякую за пригощання, але чаєм нас уже напоїли.

      Як це зворушливо, мирно й весело – мерзнути на Майдані.

      «Змінюйте локацію», – чую в навушниках.

      А далі раптовий телевізійний кидок до ялинки. О ні, не так! До «йолки», адже це слово в такому вигляді вимовив президент, якого скидали просто зараз, у моєму прямому ефірі, мирні люди з чаєм та бутербродами.

      Короткі й веселі інтерв’ю довелося закінчити раптово, після слів режисера «Фінальні титри! Всі молодці!» Ми зробили це. «А ти крутий, друже», – почув я голос свого марнославства, що говорив інтонаціями головного редактора. Він маніпулював мною, я це добре розумів, але тієї миті мені це дуже подобалося. Ламаючи одні стереотипи, ти підкоряєшся іншим. Майдан став новою формою телебачення.

      І це відкриття надихнуло багатьох телевізійних менеджерів, яким важливо було конвертувати рейтинг у гроші. А конвертувати буйну козацьку республіку Майдану в рейтинг уже виявилося справою нескладною. Бігаючи зі своїми рюкзачками-передавачами спринтерською ділянкою Хрещатика від Богдана Хмельницького до стели Незалежності, журналісти великих грошовитих каналів часто самі не розуміли, що ставали конверторами. Пересувними конвертаційними центрами. Правди СКАЧАТЬ