Свята Марійка. Зінаїда Луценко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Свята Марійка - Зінаїда Луценко страница 15

СКАЧАТЬ на амбразуру», ставати свідком у такій делікатній справі. Бо ж відомо: хто на таємних коханців доносить, після примирення сторін стає найпершим – при тому ж для обох сторін – ворогом.

      От Соня Львівна й викрутилася:

      – Я живу у військовому містечку, – каже, – але може, це той, про кого думаю, а може, й хтось інший.

      Ось так несподівано й дізналася Надежда, куди саме її чоловік ходив.

      «Он воно що, – думає Надежда, – знайшов багату жінку із квартирою, уже й обживається в сім’ї, звикає; ще трохи потягне кота за хвіст, а там наважиться, та й шукай вітра в полі! Треба мені із цим усім щось робити».

      І вирішила Надежда для початку за Віталієм прослідкувати. Але ж двоє дітей на кого зоставити? Та й клопотів по дому вистачає.

      День, два збиралася Надежда, а потім таки намірилася вийти в місто, щоб хоч подивитися на той будинок, де живе її розлучниця. Що мала би з тим робити, ще не знала.

      Третього дня після того, як дізналася всю правду, таки одягнулася Надежда в новіше плаття, взяла дітей за руки…

      Аж тут – чоловік іде додому, мов щось відчув.

      – Куди це ти збираєшся? – питає.

      – Та хотіла до перукарні піти, учора домовилася із Сонею Львівною, щоб за дітьми подивилась.

      – Я знаю, мені Орися сказала, що ти на бабусю із сестрою їх маєш залишити. Але я тобі дітей кидати не дозволяю! Щоб із дому нікуди ні ногою, чула?! А то…

      Мабуть, слідкував за нею.

      Похнюпилася Надежда, перевдягнулася в старий заштопаний халат, зосталась удома.

      І Віталік цієї ночі вдома був; а потім цілий тиждень до міста не виходив.

      – Мабуть, щось між ними сталося, – казала подружкам Надежда.

      – А раптом усе само собою розсмокчеться?

      Вона вже й рада…

      Аж ось після обіду в неділю зібралися жінки на посиденьки, а тут і Соня Львівна вийшла, гукає до Надежди:

      – Була я вчора в місті, заночувала у куми, оце тільки вранці й повернулась, хочу тобі новину сказати.

      – Як щось гарне, то кажіть!

      – Слухай: між твоїм чоловіком і Світланкою пробігла чорна кішка.

      – Мабуть, таки точно покаявся, – кажуть жінки. – Одумався нарешті!

      – Не в тім справа! Слухайте: Світланка (я ж і порадила) поставила жениху ультиматум: або вони до кінця місяця розпишуться і почнуть жити разом у квартирі її мами, або вона шукатиме собі когось іншого. Він, звичайно ж, почав відмовлятися, мовляв, каже, треба ще трохи часу. А вона тоді: даю тобі тільки тиждень на роздуми, у неділю буду чекати на остаточну відповідь, і як ні, то й ні!

      – Ах он воно що! – аж задихнулася Надежда. – То це мій Віталік розмірковує? А я вже думала… Ми ж із ним знову почали разом спати!

      – Ти зарання не тривожся, – кажуть жінки. – Якщо спить із тобою – це гарний знак. Мабуть, не піде більше до Світлани. Ти, Надеждо, сама подумай: щоб із нею одружитися, спочатку треба СКАЧАТЬ