Поринь у книгу. Влад Ковтуненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хотів викинути, але закладка могла належати Джордану Гекстону. Можливо, саме завдяки їй він запам’ятовував, на якій сторінці закінчив писати чи редагувати книгу. Ні, викидати закладку не можна. Вона така ж цінна, як і книга.

      Можливо, Джордан залишив на ній якесь послання, зашифрувавши в цих написах і тепер у Максима є шанс розшифрувати їх, прочитавши історію автора.

      Хлопець поклав закладку назад до книги, після чого вмостився за робочий стіл, розгорнув підручник із зарубіжної літератури та почав читати, готуючись до завтрашньої контрольної. Хоча цю підготовку можна вважати найскладнішою, адже думки про «Серед акул» не покидали голову.

      4

      – Як тобі книга? – запитав батько, коли ввечері вони з Максимом сиділи за довгим столом, наминаючи спагеті з кисло-солодким соусом, таким, як колись готувала мама. Кухарка спробувала приготувати щось схоже, але частинки маминої душі в ньому не було, через що хлопцю здавалося, що він їсть спагеті, политі лимонним соком.

      – Ще не читав. Не було часу. Завтра контрольна і потрібно гарно підготуватися, а то вчителька мозок виїсть.

      – Максе, я ж тобі сотню разів казав – одне твоє слово і виїдати мозок будуть їй.

      Максим хотів з’їсти трохи спагеті, але апетит чомусь зникав. Та й ці слова батька. Вони лякали. Він був радий, що батько обіймає таку високу посаду, може вирішити будь-яку проблему, і є одним із тих, хто вирішує долю цілої країни. Але ці слова. Невже всі, хто перебувають при владі, відчувають себе ледь не богами?

      – Ні, дякую. Я хочу сам довести їй, що потрібно рахуватися з чужою думкою.

      – І як? – батько посміхнувся. – Твоя Ельвіра Дмитрівна – викладач радянського гарту. Це дуже принципіальні та черстві люди.

      – Я не думаю, що вона така. Можливо, у неї були проблеми в житті. Все-таки радянське минуле вважається тяжким.

      – Що радянське минуле, що українське майбутнє – усі вони тяжкі. Але дивлячись для кого. Для нас єдиною тяжкістю була, – чоловік на мить завагався. Чи варто це казати? Чи варто нагадувати сину про смерть матері? Він уже дорослий, та й виглядає куди краще, ніж перший рік після її похорону. Вони будуть змушені це згадувати. Страшна подія назавжди залишає за собою слід, але мовчати та не згадувати про неї, як про щось страшне, не варто. Так усе швидше призвичається і, можливо, колись їм стане легше, – смерть матері.

      Батько подивився на Максима. Ні сліз, нічого. Схоже, все не так погано, як він думав. Максим більш-менш звик.

      – Для нас це єдина тяжкість, – продовжив він. – Для інших тяжкістю є нестача грошей, тяжка хвороба когось із близьких, або безліч інших проблем. Тому для всіх життя є тяжким і ставати такою черствою бабцею, як твоя Ельвіра, – це, навпаки, слабкість. Так, їх вчили за іншими законами. За суворими законам. І вони продовжують вчити вас за ними. Але принижувати дітей, не давати їм виказувати свою думку – це низько.

      – Можливо, вона зміниться, – Максим опустив очі і просто дивився в тарілку, уникаючи батькових зелених очей.

      – Ні, СКАЧАТЬ