Поринь у книгу. Влад Ковтуненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ уроків, аби не витрачати даремно час, та смуток не давав зосередитися, плутав думки та пробуджував спогади, від яких гіршало на душі.

      «Мама завжди приходила вчасно. Не запізнювалася ніколи».

      Від спогадів про матір на очі Максима навернулися сльози. Він витер їх, боячись, що хтось може побачити. Хлопцям не можна плакати. Його батько ніколи не плакав, навіть на похороні мами. Не зронив жодної сльозинки. Стояв із кам’яним обличчям, ніби жінка не померла, а задрімала.

      Хлопець обхопив себе руками й затремтів. Пронизливому вітру не заважали ні куртка, ні піджак під нею. Коли Максим уже відчув, що руки більше схожі на шматки льоду, з-за рогу вулиці нарешті виїхав знайомий автомобіль батька, загальмувавши біля воріт ліцею. Не чекаючи ні секунди, Максим побіг до нього, аби зігрітись у теплому салоні.

      – З днем народження, синку, – сказав батько, обдарувавши його усмішкою.

      Умостившись за задньому сидінні, Максим кивнув головою:

      – Дякую.

      – Ти якийсь невеселий. Щось трапилось? – батько подивився на Максима великими зеленими очима, які проникали у саму душу.

      – Та ні, усе добре.

      – Точно? Може, хтось ображає?

      – Ні, усе добре. Просто вчителька погану оцінку поставила, – Максим згадав Ельвіру Дмитрівну й тіло затремтіло вже не від холоду.

      – Не вивчив щось? – батько відвернувся та завів двигун. За мить, автомобіль рушив з місця.

      – Виразив власну думку, – відповів хлопець, подивившись сумними очима на відображення батька в дзеркалі заднього виду.

      – У якому сенсі?

      – Ну ми проходили розповідь Джека Лондона і додому задали написати твір та пояснити, як я ставлюсь до головного героя цього твору. Я й написав, що ніяк, бо вважаю, що раніше він був бандитом, – Максим відірвався від відображення очей батька і подивився на вулицю за вікном. – А вчительці це не сподобалося, бо вона не згодна зі мною.

      – А в розповіді про це не сказано?

      – Ні, просто розповідається, як його кинув друг і залишив одного виживати серед дикої природи. А про минуле нічого. Хоча купа натяків на те, що він був нехорошою людиною.

      – Хочеш я їй завтра поясню, що ти маєш рацію? – зелені очі батька запалали, як тільки чоловік почув, що сина хтось ображає. – Ти ж мене знаєш. Я сам можу пояснити, а можу попросити вашого директора і він пояснить цій вчительці, з ким варто сперечатися, а з ким – ні.

      – Не треба, будь ласка, – хлопець знову подивився на вулицю. Він побачив знайомі будинки. Вони їдуть додому? Невже батько передумав святкувати день народження?

      – Як хочеш. Але, буде ще чіплятися…

      – А куди ми їдемо? – перебив Максим.

      Обличчя батька потьмяніло:

      – Добре, що ти спитав. Не хотів сам казати, але ми не можемо сьогодні нікуди поїхати.

      Гіршого настрою бути не могло, тому Максим не змінився на обличчі, мов взагалі не засмутився.

      – Максиме, СКАЧАТЬ