Название: Купіть книгу – вона смішна
Автор: Олег Сєнцов
Издательство: Фолио
Жанр: Приключения: прочее
isbn: 978-966-03-7601-4
isbn:
Про полювання на відьом, продаж індульгенції та різних священних реліквій дрібним і великим оптом у середні століття можна взагалі не згадувати. У кожному місті можна було купити кілька цвяхів, якими Ісуса розіп’яли, із трісок Животворящого Хреста, якщо їх зібрати разом, напевно, можна буде будинок двоповерховий спорудити…
Чи все-таки простить усіх грішників-іновірців Ісус, пекло ж теж не гумове, та й ці невтомні китайці… Та до того ж він і добрий, увесь, за словами очевидців, так що напевно простить. Але тоді тим більше різниці немає, як вірити! А подробицями і курзою-верзою, що хочеш, за дві тисячі років обросте. Он, у Росії, – Джиммі навіщось кивнув на Єлен, – Леніна всього через сімдесят років уже святим вважали. Якби комунізм не луснув у них, то ще років через двісті вже про божественний статус заговорили б, потім голосування, хто проти – на вогнище, тобто до Сибіру і, будь ласка, нова релігія – метод випробуваний.
До речі, про вогнища. Ось Жанну д’Арк, запеклу грішницю, спалили на вогнищі, як вважали по заслугах, за вироком церковного суду. Душу відповідно переправили в пекло. Але тут, на землі, швиденько розібралися років через двадцять і виправдали. Там, у пеклі, її відразу з каструлі вийняли і перевели в менш гарячий цех, куди-небудь по госпчастині. А коли діло до блаженізації та канонізації пішло, тоді, звичайно, пекельне начальство забігало, телефони задзвонили: «Як! Чому? Стільки років? Чим ви там узагалі займаєтесь?» Її, звичайно, швиденько знайшли, відмили й урочисто двом ангелам передали. Ті її під білі рученьки підхопили, під трубну музику нагору піднесли, а мільярди грішників плакали і витирали сльози – не кожного віку таку мелодраму подивишся!
– Та ні, звичайно! Все не так було! Це була помилка, – зібрала всю мужність у маленький кулачок, а літери в слова маленька, але хоробра Єлен.
– От! Помилка! – вів далі цей страшний чоловік, в якому я рішуче перестав упізнавати Джима Ґаррісона. – А може, це була не єдина їхня помилка? Може, тільки самі помилки і були? Починаючи з Петра? Суціль – самі помилки. Звалювали їх у купу, вони гнили сотні років, поливали їх кров’ю та слізьми, у результаті отримали якісний перегній із людей – християнську релігію, в якій самій уже давно не спостерігається ніякої єдності. У конкуруючих фірм справи не кращі – там, звичайно, не той обіг, але зате більш цілісненько, збитенько-прибитенько, але однаково, дуже багато натаскано, навигадувано…
– То що, ти вважаєш, що Христос не був Богом? – Ельза, нарешті, перестала шукати свій сміх, який кудись закотився, і задала перше й останнє розумне запитання у своєму житті.
– Як на мене, то ні, – підписав собі остаточний вирок Джим.
– І ким же він, по-твоєму, був? – обережно, як у людини з гранатою без чеки, запитала Єлен.
– Пророком.
– Пророком?
– Так, пророком. Як Мухаммед, як Будда, СКАЧАТЬ