Пророк. Поеми. Поезії (збірник). Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      «У туркені, по тім боці,

      Хата на помості.

      Гай, гай! Море, грай,

      Реви, скелі ламай!

      Поїдемо в гості.

      У туркені у кишені

      Таляри-дукати.

      Не кишені трусить,

      Їдем різать, палить,

      Братів визволяти.

      У туркені яничари

      І баша на лаві.

      Гой ги, вороги!

      Ми не маєм ваги!

      Наша воля й слава!»

      Пливуть собі, співаючи,

      Море вітер чує;

      Попереду Гамалія

      Байдаком керує.

      Гамалію, серце мліє:

      Сказилося море.

      Не злякає! І сховались

      За хвилі – за гори.

      Дрімає в харемі – в раю Візантія,

      І Скутар дрімає; Босфор клекотить,

      Неначе скажений; то стогне, то виє:

      Йому Візантію хочеться збудить.

      «Не буди, Босфоре, буде тобі горе,

      Твої білі ребра піском занесу,

      У мул поховаю! – реве синє море. —

      Хіба ти не знаєш, яких я несу

      Гостей до султана?»

      Так море спиняло

      (Любило завзятих усатих слав’ян).

      Босфор схаменувся. Туркеня дрімала,

      Дрімав у харемі ледачий султан.

      Тілько у Скутарі, в тюрмі, не дрімають

      Козаки-сердеги. Чого вони ждуть?

      По-своєму Бога в кайданах благають,

      А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

      «О милий Боже України!

      Не дай пропасти на чужині,

      В неволі вольним козакам!

      І сором тут, і сором там —

      Вставать з чужої домовини,

      На суд Твій праведний прийти,

      В залізах руки принести,

      І перед всіми у кайданах

      Стать козакові…»

      «Ріж! і бий!

      Катуй невіру-бусурмана!» —

      Кричать за муром. Хто такий?

      Гамалія, серце мліє:

      Скутар скаженіє!

      «Ріжте! бийте!» – на фортеці

      Кричить Гамалія.

      Реве гарматами Скутара,

      Ревуть, лютують вороги,

      Козацтво преться без ваги —

      І покотились яничари.

      Гамалія по Скутарі —

      По пеклу гуляє,

      Сам хуртигу розбиває,

      Кайдани ламає.

      «Вилітайте, сірі птахи,

      На базар до паю!»

      Стрепенулись соколята,

      Бо довго не чули

      Хрещеної тії мови.

      І ніч стрепенулась:

      Не бачила стара мати

      Козацької плати;

      Не лякайся, подивися

      На СКАЧАТЬ