Пророк. Поеми. Поезії (збірник). Тарас Шевченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Пророк. Поеми. Поезії (збірник) - Тарас Шевченко страница 16

СКАЧАТЬ голубонько,

      Скажи, бо [ти] знаєш…

      Мене мати хоче дати

      За старого заміж.

      Любить його, моя сиза,

      Серце не навчити.

      Пішла б же я утопилась —

      Жаль душу згубити.

      Коли нежив чорнобривий,

      Зроби, моя пташко,

      Щоб додому не вернулась…

      Тяжко мені, тяжко!

      Там старий жде з старостами…

      Скажи ж мою долю».

      «Добре, доню! Спочинь трошки.

      Чини ж мою волю.

      Сама колись дівувала,

      Теє лихо знаю;

      Минулося – навчилася:

      Людям помагаю.

      Твою долю, моя доню,

      Позаторік знала,

      Позаторік і зіллячка

      Для того придбала».

      Пішла стара, мов каламар

      Достала з полиці.

      «Ось на тобі сього дива.

      Піди до криниці,

      Поки півні не співали,

      Умийся водою,

      Випий трошки сього зілля —

      Все лихо загоїть.

      Вип’єш – біжи якомога;

      Що б там не кричало,

      Не оглянься, поки станеш

      Аж там, де прощалась.

      Одпочинеш; а як стане

      Місяць серед неба,

      Випий ще раз; не приїде —

      Втретє випить треба.

      За перший раз, як за той рік,

      Будеш ти такою;

      А за другий – серед степу

      Тупне кінь ногою, —

      Коли живий козаченько,

      То зараз прибуде.

      А за третій… моя доню,

      Не питай, що буде…

      Та ще, чуєш, не хрестися,

      Бо все піде в воду.

      Тепер же йди, подивися

      На торішню вроду».

      Взяла зілля, поклонилась:

      «Спасибі, бабусю!»

      Вийшла з хати – чи йти, чи ні?..

      «Ні, вже не вернуся!»

      Прийшла… Вмилась, напилася,

      Тихо усміхнулась,

      Вдруге, втретє напилася

      І не оглянулась.

      Полетіла, мов на крилах,

      Серед степу пала,

      Пала, стала, заплакала

      І… і заспівала:

      «Плавай, плавай, лебедонько

      По синьому морю —

      Рости, рости, тополенько,

      Все вгору та вгору!

      Рости гнучка та висока,

      До самої хмари,

      Спитай Бога, чи діжду я,

      Чи не діжду пари?

      Рости, рости, подивися

      За синєє море:

      По тім боці – моя доля,

      По сім боці – горе.

      Там десь милий, чорнобривий

      Співає, гуляє,

      А я плачу, літа трачу,

      Його виглядаю.

      Скажи йому, моє серце!

      Що сміються люде,

      Скажи йому, що загину,

      Коли не прибуде!

      Сама хоче мене мати

      В землю заховати…

      А хто ж її головоньку

      Буде доглядати?

      Хто догляне, розпитає,

      На старість поможе?

      Мамо моя, доле моя!

      Боже милий, Боже!

      Подивися, тополенько!

      Як нема – заплачеш,

      До схід сонця, ранісінько,

      Щоб ніхто не бачив.

      Рости ж, серце-тополенько,

      Все вгору та вгору;

      Плавай, плавай, лебедонько,

      По СКАЧАТЬ