Поезія душі. Збірка віршів. Юлія Михайлівна Лукова

Чтение книги онлайн.

      Тарасе! згадай своє дитинство,

      дитинство миле

      в яке ввірвалось сиротинство,

      яке пройшло, як щастя легкокриле.

      Твою долю окутали кріпацтво й неволя

      ось така важка «кобзарева доля»,

      але ти до кінця боровся

      та десять літ з душею розлучався.

      В своїх віршах ти стан душі передавав

      і перед нами розум відкривав;

      лиха тобі доля випала брате,

      не судила вона свої сніги на квіти проміняти.

      Ще немає Вергілія й не буде

      ти й твої вірші були і будуть

      таких пекельних мук не чули люде

      в серцях вони любов пробудять.

      Нелюди тебе зламали

      твій дух поник на каторгах печалі,

      але вони тоді іще не знали

      яку людину вони у нас забрали.

      Та, що з того що забрали?

      серце ж залишилось,

      І вірші твої навіки

      В ньому оселились.

      Холоне кров моя у жилах

      я бачу жах у тебе на лиці

      вже стільки молодих лежать в могилах

      із автоматом у руці.

      За що ж тебе ріднесенька моя,

      так на частини рвуть гієни?

      в струмках тече червона кров твоя

      ти ж не забулася про мене.

      На полі проростає вже тюльпан

      він так і тягнеться до сонця,

      і не страшний йому туман

      не перекриє світлого віконця.

      Та, що ж ти голову свою схилила!

      Дітей ти сильних маєш, не журись!

      нам спадщину велику залишила

      з колін давно вже піднялись.

      Рано-вранці на світанку

      Берізонька встала

      Шелестіла буйним гіллям

      Пісню заспівала.

      Біля неї дуб, калина

      І маленька горобина

      Прийшли до берези люди

      Ой напевне лихо буде.

      Хочуть соку наточити,

      Хочуть віку вкоротити

      Плаче гірко білокора

      Білими сльозами.

      Порятуймо деревце!

      Хай живе і прикрашає

      Світ наш пишними косами.

      Від народження вони,

      є найкращі в світі,

      бо вони стають добріші,

      кожної хвилини й миті.

      Мої батьки, мої батьки-

      це слово не замінне

      для кожної дитини

      воно є найріднішим.

      Вони підтримають і допоможуть

      в важкую хвилину,

      а також виховають в тобі

      хорошую дитину.

      Подякуєм батькам

      за все, що є у нашій долі,

      Без них би не було в тобі

      Дитячої любові.

      Дорогі мої батьки

      ви найкращі в світі,

      ці слова несу для вас

      я по всьому світі.

      Дякую матусю —

      за ласку материну,

      за підтримку ніжну

      у важку хвилину.

      Спасибі тобі батьку

      За руки роботящі,

      за щедру ласку

      й за вечірню казку.

      Дякую я вам батьки

      за всі ваші труди

      й за безсонні ночі

      за всі ваші щедроти.

      Життя-це сон

      коротко плинний сон

      сьогодні ти король, а завтра вже кріпак,

      і все не так, не так.

      І згасла вже свіча

      нема, нема

      того вже тут життя.

      Заплющиш очі лиш на мить

      король в кайданах вже стоїть

      кріпак на троні вже сидить.

      І все не те, і все не те

      про що так мрієш над усе.

      Життя скінчиться день у день

      та не засмучує людей,

      і понад все, і понад все

      прожить його СКАЧАТЬ