Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      – Ми полюємо, а потім відпочиваємо під старим дубом і стережемо наше яйце життя.

      – А що це таке? – поцікавився Хліні.

      – У цім яйці вкладені наші життя, і, якщо воно розіб’ється, ми помремо.

      Принц прикинувся страшенно втомленим і ліг спати. Відьми приспали його, а самі, добре повечерявши, теж полягали. Зранку вони прокинулися й одразу ж пішли в ліс.

      Сігні вибігла зі свого сховища, розбудила принца й сказала:

      – Бери свій лук і стріли, біжімо хутчіше в ліс. Ти повинен знищити це яйце, інакше відьми вб’ють нас.

      Принц узяв свій лук, посадив Сігні на ліжко й сказав:

      – Агов, постіль, лети й мене забери.

      Не встиг він це вимовити, як ліжко разом із покривалом і шовковими подушками піднялося в повітря, і не пройшло й хвилини, як воно опинилося на верхівці старого дуба. Сігні з принцом швидко зістрибнули й причаїлися в гіллі. Згори їм було добре видно, як відьми сиділи й стерегли своє яйце. Принц стрелив і поцілив у яйце, яке відразу розлетілося на тисячі дрібних шматочків. Так само миттєво відьми розчинилися в повітрі. Принц підхопив Сігні, посадив її на чарівне ліжко, і вони полетіли до палацу.

      Не тямлячись від радості, король із королевою відразу обвінчали їх у палацовій церкві. Матінку Сігні вилікували, а батька поселили в замку й зробили королівським мисливцем.

      Вау-вау

      Данська казка

      Жила колись в окрузі Венсюссель бідна селянська родина. Хазяїн помер, і залишилася вдова з купою дітлахів. І раніше вони сяк-так перебивалися, а як не стало хазяїна – і зовсім зубожіли. Одного разу вдова каже синові Пелле:

      – Синку, сходи до пастора. Може, подасть він нам чого-небудь.

      А пастор у тому окрузі ворогував із поміщиком і ні в чому йому поступатися не хотів. Прийшов Пелле до пастора, а той його запитує:

      – Ти в поміщика був?

      – Був, – відповідає Пелле.

      – Ну, і що ж він тобі на бідність дав?

      А Пелле і каже:

      – Дав мені поміщик мішок жита й окіст копчений.

      – Он воно що! – говорить пастор. – Ну, і мені від нього відставати не годиться.

      І велів дати Пелле два мішки жита і два окости на додачу. Повернувся Пелле додому й нагодував матір із братами та сестрами.

      Незабаром усі припаси в них закінчилися, і знову довелося Пелле по милостиню йти. З’явився він тепер уже до поміщика, а той його запитує:

      – Ти в пастора був?

      – Був, – відповідає Пелле.

      – Ну, і що ж тобі скнара дав? Мабуть, нічогісінько?

      – Ні, – говорить Пелле, – дав мені пастор два мішки жита та два окости.

      – Ти бач, який щедрий! – здивувався поміщик. – Та ми не гірші від нього!

      І наказав видати Пелле чотири мішки жита й чотири окости.

      Хоч і надовго СКАЧАТЬ